Мозаїки Річкового вокзалу врятували й відновили: як виглядають тепер

У Києві відновили мозаїчні панно 1960-х років, які десятиліттями прикрашали будівлю Річкового вокзалу. Роботи, що ще нещодавно перебували у критичному стані, збережені, відреставровані та інтегровані в оновлений простір, де нині працює American University Kyiv. Це один із тих випадків, коли реновація не знищила історію, а дала їй нове життя.

Що саме вдалося врятувати

Під час оновлення будівлі Київського річкового вокзалу зберегли унікальні зразки українського монументального мистецтва радянського періоду, які мають не лише художню, а й велику культурну цінність.

Йдеться про мозаїки, які:

• роками перебували у занедбаному стані;
• були частково замальовані та пошкоджені;
• втратили окремі фрагменти без можливості повного відновлення.

Попри це, значну частину спадщини вдалося врятувати.

Хто працював над реставрацією

Реставраційні роботи виконали Данило та Антон Гуріни — фахівці з великим досвідом роботи з монументальним мистецтвом. Раніше вони, зокрема, брали участь у відновленні мозаїк Центрального автовокзалу Києва.

Процес відновлення та результат показала громадська організація «Спадщина», яка багато років фіксує стан і долю об’єктів модерністської спадщини столиці.

Які композиції тепер можна побачити

Після реставрації у просторі колишнього Річкового вокзалу знову відкриті для огляду такі роботи:

У внутрішніх просторах:

• «Дніпро — торговий шлях»
• «Богдан Хмельницький»
• «Жовтень»

У приміщенні ресторану:

• панно «Україна»
• фризові композиції «Праця» та «Відпочинок»

• 

У вестибюлі та екстер’єрі:

• дві композиції «Чайки над водою»
• портик в екстер’єрі — різьблений контур з інкерманського каменю

Ці роботи формують цілісний художній ансамбль, який був задуманий як частина архітектури, а не окремий декор.

Чому це важливо для Києва

Річковий вокзал — місце, з яким у багатьох киян пов’язані спогади дитинства, подорожей і міського життя на Дніпрі. Втрата мозаїк означала б втрату цілого шару міської пам’яті.

У ГО «Спадщина» наголошують:

врятована спадщина — це врятована пам’ять і живий зв’язок поколінь.

Особливо цінно, що відновлені мозаїки не законсервували «для галочки», а залишили у функціональному просторі, де їх бачать і студенти, і відвідувачі.

Контекст: реновація без руйнування

За останні роки Київ не раз втрачав об’єкти модерністської спадщини — через байдужість або комерційний тиск. Тому приклад Річкового вокзалу важливий як прецедент відповідальної реновації, коли нове не витісняє старе, а співіснує з ним.

Історія з мозаїками Річкового вокзалу — це рідкісний для Києва випадок, коли місто не втратило, а повернуло собі частину власної ідентичності. Відреставровані панно знову стали видимими — не як музейний експонат, а як жива частина сучасного міського простору.

Це приклад, який варто не лише показувати на фото, а й брати за правило для всіх майбутніх реновацій у столиці.