Київ може втратити унікальні інтер’єри садиби Мерінгів на Великій Житомирській

На вулиці Великій Житомирській розгортається тихий скандал навколо садибного будинку Мерінгів і Собанських — пам’ятки з автентичним оздобленням, куди місяцями не можуть потрапити інспектори Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Попри статус об’єкта та численні приписи, будівля залишається зачиненою для контролюючих органів. Балансоутримувач — Інститут ботаніки НАН України — пояснює ситуацію відсутністю фінансування, проте це не вирішує питання доступу для моніторингу стану внутрішніх приміщень. Активісти проєкту «ДІАЗ Стародавній Київ», які нещодавно змогли потрапити всередину під час зйомок, б’ють на сполох: бездіяльність та відсутність консервації вже призвели до видимого погіршення стану унікальних інтер’єрів XIX-XX століть.

Ситуація навколо садиби є критичною саме через збереженість внутрішнього декору, який є головною цінністю об’єкта і водночас найбільш вразливим елементом. Зовні руйнування фасаду вже помітне перехожим, але справжня загроза прихована за зачиненими дверима, де відсутність системного нагляду пришвидшує незворотні процеси. Блокування доступу для інспекторів є прямим порушенням пам’яткоохоронного законодавства, а посилання на брак коштів не звільняє установу від обов’язку забезпечувати умови для перевірок. Чим довше триває цей бюрократичний тупик, тим менше шансів залишається на відновлення автентичних елементів пам’ятки.

Бюрократична стіна: чому закон не працює на Великій Житомирській

Кейс палацику Мерінгів і Собанських демонструє класичну для столиці проблему, коли відомча приналежність об’єкта стає перешкодою для його збереження. Департамент охорони культурної спадщини КМДА фактично позбавлений можливості реалізувати свої повноваження через зачинені двері державної установи. Це створює небезпечний прецедент: балансоутримувач може роками ігнорувати стан будівлі, посилаючись на порожні рахунки, поки історична цінність об’єкта нівелюється природним руйнуванням.

Активісти наголошують, що будівля не законсервована належним чином, а отже, кожен сезон дощів та температурних коливань завдає непоправної шкоди ліпнині та дерев’яним елементам оздоблення. Об’єкт, який міг би бути архітектурною перлиною Пейзажної алеї, поступово перетворюється на чергову «заброшку» в центрі міста. Публічна фіксація стану приміщень журналістами стала першим кроком до розголосу, проте для реальних змін потрібне втручання на рівні профільного міністерства та НАН України.

Що приховують зачинені двері: стан інтер’єрів

Садиба Мерінгів і Собанських — це не просто коробка з цегли, а рідкісний для Києва приклад палацової архітектури з оригінальним внутрішнім плануванням. Під час останніх візитів активістів було зафіксовано:

• Відшарування тиньку та розписів: Через вологість та відсутність опалення декор починає сипатися.
• Порушення цілісності перекриттів: Ознаки протікання даху загрожують знищенням унікальних стель.
• Загальна занедбаність: Приміщення не прибираються та не провітрюються, що створює середовище для грибка.

Ця пам’ятка — одна з небагатьох, де ідентичність міста збереглася не лише у формі вікон, а й у ліпних карнизах та камінах. Втрата таких деталей означатиме остаточне перетворення будівлі на муляж без історичного наповнення. Наразі громадськість вимагає негайного притягнення балансоутримувача до відповідальності та примусового забезпечення доступу інспекторам для повної інвентаризації пошкоджень. Ситуація потребує системного рішення, адже «фінансова неспроможність» не має ставати індульгенцією для знищення культурної спадщини.