Пам’ятник княгині Ользі: столичний монумент, який двічі стояв на Михайлівській площі

Сьогодні кияни бачать на Михайлівській площі монумент княгині Ользі, який має довгу та складну історію. Перший пам’ятник відкрили 4 (17) вересня 1911 року, а сучасну версію встановили 25 травня 1996 року на День Києва.

Як створювали перший монумент

Оригінальний пам’ятник 1911 року був виготовлений із бетону, що тоді вважався модним матеріалом.

• Статуї княгині Ольги та апостола Андрія з просвітителями Кирилом і Мефодієм планували зробити з білого мармуру, але бетон використовували як тимчасовий матеріал;
• Виконати детальні горельєфи, що ілюстрували діяння княгині, не вдалося;
• Фінансування на доробку не знайшли, а початок Першої світової війни остаточно перекреслив плани.

Автори монумента:

• Скульптор Іван Кавалерідзе — його перший великий проєкт;
• Співавтори: Петро Сніткін та Федір Балавенський;
• Архітектор: Валеріан Риков.

Кошти у розмірі 10 тисяч рублів надав імператор Микола ІІ.

Політичні інтриги навколо місця пам’ятника

Спершу на Михайлівській площі планували встановити пам’ятник Тарасу Шевченку.

• Для монумента Кобзареві зібрали 177 тисяч рублів;
• Проте таємний радник Петро Зілов виступив проти, наполягаючи, що перед «русским учебным заведением» має стояти діяч русской історії;
• Так з’явився проєкт «Історичний шлях» із пам’ятниками першим руським князям;
• Міський голова Іполит Дьяков підсумував:

«Кавалер» (Шевченко) мусить поступитися місцем «дамі» (княгині Ользі).

Церемонія відкриття 1911 року відбулася без участі царя та родини, оскільки того часу помирав підстрелений терористом голова Ради Міністрів Петро Столипін.

Складна доля монумента у XX столітті

• 1919 рік: статую княгині Ольги скинули з постаменту, уламки закопали під пам’ятником;
• Більшовики встановили на площі погруддя Шевченка роботи Кратка;
• У 1920 році бюст Шевченка скинули денікінці;
• У 1930-х роках демонтували бокові фігури та п’єдестал.

Вже після здобуття незалежності України уламки оригінальної скульптури відкопали, проте голову так і не знайшли. Частину збережених фрагментів сьогодні можна побачити на Андріївському узвозі, біля музею Івана Кавалерідзе.

Відновлення пам’ятника у 1996 році

Сучасна версія монумента максимально наближена до оригінального задуму:

• Скульптори-реконструктори: Віталій Сівко, Микола Білик, Віталій Шишов;
• Виконаний з італійського каррарського мармуру, постаменти та майданчик — з сірого українського граніту;
• Розміри монумента: загальна площа 9,2 × 4,51 м, висота фігури княгині — 3,5 м, бічних скульптур — 2,73 м, постаменту — 2,45 м, стилобату — 2 м.

Сучасний монумент втілює первісний задум, реалізований через століття, тепер у мармурі, як і планувалося з самого початку.

Ця історія демонструє, як політика, війни та час впливали на культурну спадщину Києва, і як відновлення історичних пам’яток дозволяє сучасним киянам відчути зв’язок із минулим міста.