Перша жінка-машиністка Київського метро: шлях Катерини Єсипчук

У Київському метрополітені історія вперше зазвучала інакше: жінка стала машиністкою. Це стало справжнім проривом у технічній сфері, де досі переважали чоловіки. Йдеться про 25-річну Катерину Єсипчук з Мирнограда Донецької області, яка стала першою жінкою-машиністкою метро в Києві. Це не просто особистий досягнення, а й важливий крок у напрямку подолання гендерних стереотипів у професіях, які традиційно вважаються "чоловічими". Про це повідомляє "ТиКиїв".

Як Катерина Єсипчук потрапила в метро?

Катерина переїхала до Києва кілька років тому і почала свою кар'єру в Київському метрополітені з позиції старшого касира. Вона працювала в цій сфері, розвиваючи свої навички та розуміння технічних аспектів роботи метро. Проте вона завжди прагнула більше, а після здобуття диплома інженера-механіка в Національному транспортному університеті вирішила спробувати себе в ролі машиністки.

У 2025 році вона побачила оголошення про набір на курси для машиністів метро і вирішила спробувати. І хоча на курсах вона була не одна, саме Катерина змогла пройти всі етапи навчання та успішно здобути професію машиністки. Її шлях до цієї мети не був простим, але вона змогла подолати всі труднощі.

Труднощі на шляху до професії

Перша робота за кермом поїзда метро стала справжнім випробуванням для Катерини. Вона зізнається, що спочатку все було дуже непросто. Не тільки через технічні аспекти, але й через зношені вагони, де не завжди все працювало належним чином. Крім того, великі натовпи пасажирів під час тривог або коли люди затримували двері, додавали додаткових труднощів.

Всі ці складнощі не зупинили її, і Катерина подолала їх. "На перших порах я їздила з машиністом, він за мене дуже хвилювався", — згадує Катерина. Вона навіть на початку рефлекторно намагалася гальмувати ногою, що було абсолютно неприродно для керування поїздом. Але, як вона каже, "до цього звикаєш".

Підтримка і важливість оточення

Одним із ключових факторів, що допомогли Катерині досягти своєї мети, є підтримка її близьких. Її чоловік, пожежник ДСНС, був серед перших, хто дізнався про її намір стати машиністкою. Він сприйняв це із захватом і підтримав її вибір. За словами Катерини, саме його підтримка дала їй впевненість рухатись вперед.

"Ми з чоловіком бачимося, хіба коли випадають спільні вихідні. Він працює позмінно, а я займаюся своєю новою професією. Але я завжди відчуваю від нього неймовірну підтримку", — розповідає Катерина.

Стереотипи та подолання перешкод

Професія машиністки метро досі є рідкісною для жінок, і Катерина стикається з певними стереотипами. Однак вона спокійно ставиться до цього і каже, що кожен має право на власний вибір і шанс спробувати. "Якщо я хочу спробувати — чому ні? Вийде — чудово, не вийде — принаймні я намагалася", — каже вона.

На початку були жарти і смішки від деяких колег-чоловіків, але з часом ситуація змінилася. "Тепер усе налагодилося", — додає Катерина.

Історія Катерини Єсипчук — це не лише історія про першу жінку-машиністку Київського метро. Це також важливий крок до розширення можливостей для жінок у різних сферах, де традиційно домінують чоловіки. Її історія — це надихаючий приклад для всіх, хто сумнівається у своїх силах або боїться йти на пориви змін у житті.

Катерина довела, що за бажанням і підтримкою близьких можна досягти великих висот. Вона стала прикладом того, як гендерні стереотипи можна подолати, якщо вірити в себе та сміливо слідувати своїм переконанням.