Після поранення — знову на службі: ветеран прикордонників працює в поліції Київщини

Історія сили, яка сьогодні працює на безпеку столиці та області

Київщина отримала ще одного сильного фахівця — не лише за посадою, а й за характером. Артем, ветеран Державної прикордонної служби України, після тяжкого поранення та ампутації ноги не залишив службу, а продовжив кар’єру в Кінологічному центрі поліції Київської області. Його історія — про витримку, професіоналізм і відповідальність перед людьми, якій не заважають ні біль, ні втрати.

Бойовий досвід і важке поранення

До поранення Артем служив інструктором з розмінування кінологічної групи у складі інженерної розвідки. Під час бойових дій він зазнав множинних осколкових поранень внаслідок ворожого удару дронами. Травми були настільки важкими, що лікарям довелося ампутувати нижню кінцівку.

Для багатьох це означало б завершення професійного шляху. Для Артема — лише паузу.

Після тривалої реабілітації та протезування він ухвалив рішення повернутися до служби, але вже в новій ролі.

Служба на Київщині: нова посада, та сама місія

Сьогодні Артем працює провідним фахівцем Кінологічного центру поліції Київської області. Його досвід із розмінування, роботи з кінологами та бойових умов став особливо цінним саме для Київщини — регіону, який і досі стикається з наслідками бойових дій, замінованими територіями та підвищеними безпековими ризиками.

«Ця робота для мене — не просто обов’язок. Це можливість бути частиною команди, яка щодня забезпечує безпеку громадян», — говорить Артем.

У реаліях Київської області, де поліція працює на межі цивільної безпеки й воєнних викликів, такі фахівці — на вагу золота.

Від Луганщини до Київщини: шлях служіння

Артем родом із селища Марківка Луганської області. Після початку повномасштабного вторгнення він без вагань став на захист України, служив у прикордонних підрозділах і працював у найскладніших умовах.

За мужність і високий професіоналізм його нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України».

Сьогодні його шлях продовжується вже на Київщині — у тилу, який давно перестав бути спокійним, але потребує не меншої витримки й фаховості.

Чому ця історія важлива для Києва і області

Історія Артема — це не лише особистий приклад сили духу. Для Київщини вона має ширше значення:

• показує, що ветерани можуть і мають реалізовуватися у службі після поранень;
• доводить, що досвід війни — це цінний ресурс для безпеки регіону;
• ламає стереотип про те, що поранення означає кінець професійного життя.

У поліції зазначають: такі приклади формують нову культуру служби, де цінується не фізична форма, а компетентність, мотивація і відповідальність.

Незламність як щоденна робота

Київщина сьогодні — це регіон, який водночас відновлюється і тримає оборону. Тут потрібні люди, які знають ціну безпеки не з теорії, а з власного досвіду.

Артем — саме з таких.
Його служба після поранення — це не символічний жест, а реальна щоденна робота, яка робить життя мешканців області безпечнішим.

І це, мабуть, найкраще визначення слова «незламний».