Польський режисер ставить у Києві «Кассандру»: вистава про жінку-воїна в епоху війни

У Києві розпочалася підготовка до прем’єри вистави «Кассандра. PROJECT» польського режисера Ґжеґожа Яжини. Це перший спільний проєкт у межах меморандуму про співпрацю між двома провідними театрами столиці — Національним театром імені Лесі Українки та театром імені Івана Франка. У постановці братимуть участь актори обох колективів, режисер уже провів кастинги та серію тренінгів.

Чому саме «Кассандра»

Режисер не приховує, що текст Лесі Українки став для нього ключовим поштовхом. Під час попередніх візитів у Київ, коли місто жило в умовах війни, він заново відкрив драму «Кассандра» й побачив у ній універсальний вимір людських конфліктів.
За словами Яжини, звернення до теми Троянської війни дозволяє говорити про сучасність без прямого відтворення подій. Людство століттями повторює ті самі помилки — і війни тривають, незважаючи на історичні уроки.

Центральний образ — жінка, що не мовчить

Польський постановник акцентує увагу не лише на пророчій ролі Кассандри, а й на її внутрішній силі.
Він говорить про українських жінок, які в умовах війни витримують удари, беруть на себе відповідальність і нерідко стають опорою для родин, військових, спільнот.
Кассандра у цій інтерпретації — жінка-воїн, яка протистоїть системі, що не бажає чути правду.

Проєкт виходить за межі сцени

Продюсерка постановки Оксана Немчук повідомила, що «Кассандра. PROJECT» матиме три напрями:

• вистава на київській сцені;
• освітні заходи — лекції, воркшопи, дискусії про роль жінки у війні, культуру пам’яті, драматургію Лесі Українки;
• гастролі в Україні та за кордоном.

Таке наповнення має створити не лише театральний продукт, а інтелектуальну платформу, де досліджуватимуть феномен жіночої стійкості.

Меморандум між театрами

24 жовтня 2025 року два київські театри — імені Лесі Українки та імені Івана Франка — підписали меморандум про співпрацю. Документ передбачає спільні постановки, творчі лабораторії, обмін досвідом і освітні ініціативи.
«Кассандра. PROJECT» стала першою реалізованою ідеєю в його рамках.

Чому це важливо для Києва

У час, коли місто переживає воєнні атаки й втрати, столичні театри не лише продовжують роботу — вони беруть на себе культурну відповідальність. Партнерство з європейським режисером демонструє відкритість Києва до міжнародного діалогу, а постановка про жіночу силу на війні говорить про реалії, які щоденно переживає українське суспільство.

Це нагадування: мистецтво не відступає, навіть коли на місто падають ракети. Воно осмислює досвід і дає голос тим, кого не можна залишати поза увагою.