Померла Лідія Литвиненко — «мама Ліда» з дитбудинку «Малятко» у Києві

У Києві померла Лідія Семенівна Литвиненко (1940–2026) — багаторічна директорка дитячого будинку «Малятко», яку покоління вихованців і колег знали як «маму Ліду» та «Лідусю».

Про її смерть повідомили в Управлінні освіти Подільського району столиці. Для сотень дітей вона стала не просто керівницею закладу, а людиною, яка фактично замінила родину.

45 років керівництва і життя, присвячене дітям

Лідія Литвиненко очолювала «Малятко» протягом 45 років. За цей час заклад перетворився з інтернатної установи на простір, який багато хто називав справжнім домом для дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вона особисто опікувалася долею вихованців, допомагала їм розкривати таланти, підтримувала у складних життєвих ситуаціях і завжди прагнула, щоб кожна дитина відчула турботу та увагу.

За словами колег, Литвиненко не обмежувалася роботою в межах закладу — вона зверталася до посадовців і вирішувала питання, які стосувалися дітей, відстоюючи їхні інтереси на всіх рівнях.

«Малятко» як простір турботи

У спогадах вихованців Лідія Семенівна залишилася людиною, до якої «горнулися, як до мами». Вона знаходила підхід до кожної дитини, підтримувала та допомагала повірити у власні сили.

Саме завдяки її підходу дитячий будинок у Подільському районі Києва став місцем, яке багато хто називав осередком тепла, довіри та людяності.

Освіта, нагороди і визнання

Лідія Литвиненко народилася 2 січня 1940 року в Києві. Вона закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка, обравши історико-філософський напрям, хоча спочатку мріяла про медичну професію.

За багаторічну працю вона була відзначена державними нагородами, зокрема орденами княгині Ольги ІІ та ІІІ ступенів, мала звання «Відмінник народної освіти» та почесне звання «Українська мадонна».

Пам’ять, яка залишиться

У Києві Лідію Литвиненко згадують як людину, яка десятиліттями залишалася поруч із найуразливішими дітьми та присвятила своє життя їхньому майбутньому.

Світла пам’ять про неї залишиться у вихованців, колег і всіх, хто знав «маму Ліду» як символ людяності та відданості своїй справі.