Повернення витісненої пам’яті: у столичному виші демонструють унікальні твори авангарду

У Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури відкрилася виставка «Авангард. АРМУ. Початок» — фінальна подія фестивалю Avant-garde Kyiv Fest, що відзначає сто років Асоціації революційного мистецтва України. Експозиція повертає в культурний простір твори, які десятиліттями були сховані від офіційного ока.

Витягнуті з-під попелу історії

Представлені роботи — це навчальні етюди студентів 1920–1930-х років із колекції музею НАОМА. У часи сталінських репресій співробітники інституту, ризикуючи життям, таємно винесли полотна та ескізи з майстерень і сховали їх під сценою актової зали. Через десятки років ці артефакти знову доступні широкому загалу.

Окремий блок — матеріали з родинного архіву бойчукістів. Вперше публіці представлені ескізи та документи художника Євгена Ситнянського, розстріляного у 1937-му. Пожовтілі аркуші з побутовими сценами й карикатурами — це свідчення знищеної мистецької традиції, яку радянська влада намагалася стерти із пам’яті.

Дві лінії українського модернізму

Експозиція показує два ключові напрямки вітчизняного авангарду:

• школа Олександра Богомазова — експерименти з кольором, динамікою, ритмом;
• бойчукісти — монументальність форм, соціальний гуманізм, повернення до національної візуальної мови.

Особливість виставки — фанерні дошки, розписані з обох боків. Така «економія» свідчить і про бідність матеріалів, і про інтенсивність навчання. Кожна дошка — мов палімпсест: новий шар мистецтва накладається на попередній, зберігаючи сліди часу.

Академічна подія національного масштабу

На відкриття завітали провідні діячі Національної академії мистецтв — Віктор Сидоренко, Юрій Вакуленко, Олесь Санін, а також сучасні митці. Їхня присутність підкреслила: мова не лише про мистецтво, а про повернення до власних витоків, відновлення ланцюга поколінь, обірваного репресіями.

Ректор НАОМА Олександр Цугорка наголосив:

Ця виставка — повернення до джерел. Творчість викладачів і студентів визначально вплинула на розвиток світового мистецтва ХХ століття.

Художник Олександр Ляпін назвав експозицію доказом, що український авангард не був периферією Московії: він мав власну силу, стиль і драматичну історію.

Пам’ять, яку не вдалося знищити

Український авангард майже не має повноцінних архівів: тоталітарна система нищила митців і всі сліди їхньої діяльності. Тому кожний уламок фанери, кожен клаптик паперу стає документом виживання, що повертає витіснену пам’ять у публічний простір.

 До 12 грудня 2025 року
 Вознесенський узвіз, 20 (НАОМА)
Відвідування — за попередньою реєстрацією.