На вулиці Шовковичній, 19 у районі Липок стоїть один із найвпізнаваніших будинків старого Києва — прибутковий будинок барона Ікскюль-Гільденбанда. Його звели у 1901-1902 роках у стилі неоготики, а через велику кількість декоративних елементів кияни давно називають споруду «пряничним будиночком».
За башточками, стрілчастими вікнами та готичними деталями — понад 120 років історії Києва, баронський рід із XII століття, комунальні квартири радянського часу та відомі мешканці, серед яких був поет Микола Бажан. Сьогодні будинок залишається однією з найцікавіших архітектурних локацій Липок поруч із «Шоколадним будиночком» та урядовим кварталом.
Хто побудував будинок на Шовковичній
Садиба спочатку належала Володимиру Ікскюль-Гільденбанду — полковнику Київського арсеналу, члену міської управи та гласному Міської думи. Рід Ікскюль-Гільденбандів мав давнє балтійське походження та згадувався ще у XII столітті. У XVII столітті представники родини отримали баронський титул від шведської королеви.
У 1897 році частину садиби продав барон Василій Ікскюль-Гільденбанд. Саме на цій ділянці пізніше з’явився знаменитий Шоколадний будиночок — один із найвідоміших київських особняків початку XX століття.
На частині території, що залишилася, у 1901-1902 роках звели прибутковий будинок за проєктом інженера Миколи Вишневського. Архітектура мала не лише естетичну функцію: неоготичні елементи підкреслювали статус власника та працювали як символ престижу в тогочасному Києві.

Чому будинок називають «пряничним»
Фасад будівлі вирізняється великою кількістю декоративних деталей. Тут можна побачити стрілчасті вікна, готичні башточки, аркбутани, складний ліпний декор і вертикальні елементи, характерні для європейської неоготики.
Саме через цю декоративність будинок і отримав неофіційну назву «пряничний». Особливо ефектно споруда виглядає на контрасті з більш стриманою забудовою Липок, де переважають класицизм, модерн і ранній конструктивізм.
Для київської архітектури початку XX століття це був спосіб демонструвати статус і фінансові можливості власника. У той час заможні кияни часто використовували архітектуру як публічну репрезентацію свого становища в місті.
Як тут жили понад сто років тому
Будинок проєктували для забезпечених орендарів. На кожному поверсі розміщувалися лише дві великі квартири на 5-7 кімнат. У дворі були стайні, приміщення для кучерів, сараї та господарські кімнати.
Побут також відповідав рівню елітного житла того часу. У квартирах встановили сім теракотових камінів, а мешканці користувалися окремими льохами та пральнями.
Після революції будинок, як і значну частину великої київської нерухомості, націоналізували. Просторі квартири перетворили на комунальні. Під час Другої світової війни будівля постраждала від пожежі, але згодом її відновили.
Відомі мешканці будинку
У 1940-1941 роках тут жив Микола Бажан — поет, перекладач і одна з ключових постатей української культури XX століття. У цей період він працював над літературними та науковими проєктами, пов’язаними з Академією наук.
Серед мешканців будинку також був Павло Першин — професор і директор Інституту економіки Академії наук УРСР.
Що з будинком сьогодні

На початку 2000-х будинок капітально відремонтували та відновили історичний вигляд фасаду. Водночас частину автентичних елементів споруда втратила ще раніше: із семи готичних веж до моменту реставрації збереглася лише одна.
Сьогодні будинок на Шовковичній, 19 є пам’яткою архітектури та популярною точкою міських прогулянок Липками. Туристи часто поєднують його огляд із маршрутом до «Шоколадного будиночка», Маріїнського парку та урядового кварталу.
Чому це важливо для Києва
Будинок Ікскюль-Гільденбанда показує, яким був Київ на початку XX століття — містом, де архітектура ставала частиною соціального статусу та міського іміджу. Неоготика тут працювала не лише як стиль, а і як спосіб вирізнитися серед іншої забудови.
Для сучасного Києва такі будівлі залишаються важливими маркерами історичного середовища Липок — району, де досі збереглася значна частина дореволюційної архітектури.
Часті запитання про будинок Ікскюль-Гільденбанда (FAQ)
Де саме в Києві розташований "пряничний будиночок" та як до нього дістатися?
Будинок барона Ікскюль-Гільденбанда розташований в історичному центрі Києва, у районі Липки, за адресою вулиця Шовковична, 19. Найближча станція метро - "Хрещатик" (вихід на вулицю Інститутську). Від метро потрібно пройти пішки вгору по Інститутській до перехрестя з вулицею Шовковичною, після чого повернути ліворуч. Прогулянка триватиме орієнтовно 7-10 хвилин. Також сюди зручно дістатися пішки від станції метро "Арсенальна" через урядовий квартал.
У якому архітектурному стилі побудовано будинок на Шовковичній, 19?
Будівлю зведено в архітектурному стилі неоготика, який був надзвичайно популярним у Києві на межі дев'ятнятцятого та двадцятого століть. Фасад споруди прикрашають характерні готичні елементи - стрілчасті вікна, витончені шпилі, декоративні вежі та аркбутани. Через такий насичений, майже казковий декор кияни часто називають цю пам'ятку "пряничним будинком". Вона є одним із найкращих зразків цивільної готики в столиці.
Хто був архітектором та першим власником цієї історичної будівлі?
Першим власником садиби та ініціатором будівництва був барон Василій Ікскюль-Гільденбанд, представник давнього шляхетського роду. Проєкт триповерхового прибуткового будинку розробив відомий київський інженер Микола Вишневський. Будівництво тривало протягом 1901-1902 років. За допомогою такої незвичної та дорогої архітектури барон прагнув підкреслити свій високий соціальний статус у місті.
Хто із відомих людей мешкав у цьому будинку на Липках?
Найвідомішим мешканцем будинку був видатний український поет, перекладач, літературознавець та академік Микола Бажан. Він проживав у одній із квартир із 1940 року до середини липня 1941 року, прямо до початку бойових дій у місті. Також у радянський період тут тривалий час жив і працював відомий вчений-економіст Павло Першин, який очолював Інститут економіки Академії наук УРСР.
Чи можна зайти всередину будинку Ікскюль-Гільденбанда або замовити туди екскурсію?
Наразі будівля на вулиці Шовковичній, 19 використовується як житловий та офісний об'єкт, тому вільний вхід всередину для сторонніх осіб обмежений. Проте туристи та кияни можуть вільно оглядати унікальний неоготичний фасад із вулиці в будь-який час. Огляд цього будинку традиційно входить до більшості пішохідних екскурсійних маршрутів історичними Липками та урядовим кварталом Києва.
Один із головних символів Києва: як змінювалися Золоті ворота від XVII століття до сьогодні
День Києва: як з’явилося головне свято столиці та скільки років місту насправді
Безкоштовні дні в музеях Києва: календар для мешканців та гостей столиці
Контактні ферми під Києвом: де погодувати тварин і відпочити на природі