Про найгірше треба було говорити вголос: чому Київ виявився неготовим до реальних наслідків атак по енергетиці

Масовані удари Росії по критичній інфраструктурі Києва цієї зими оголили проблему, про яку влада знала давно, але не наважувалася говорити прямо. Йдеться не лише про технічний стан тепломереж чи електрики, а про відсутність чесної розмови з людьми щодо можливих найгірших сценаріїв.

На цьому наголошує директор аналітико-дослідницького центру Інституту міста Олександр Сергієнко у своїй аналітичній статті.

Київ попереджали ще у 2022 році — і це важливо пам’ятати

Експерт нагадує: ще в грудні 2022 року міський голова Віталій Кличко публічно визнавав ризик того, що в разі ураження окремих об’єктів критичної інфраструктури Київ може залишитися без тепла до весни.

Тоді киянам прямо радили:

• домовлятися з родичами чи друзями;
• за можливості переїжджати до приватних будинків за межами столиці;
• готуватися до сценарію, за якого місто фізично не зможе забезпечити всіх теплом.

Це була непопулярна, але чесна позиція — і вона різко контрастує з риторикою наступних років.

Оптимізм замість плану Б

За словами Сергієнка, в перший рік повномасштабної війни місцева влада реально оцінювала ризики і не приховувала: держава може не впоратися з наслідками масованих ударів.

Натомість центральна влада — Кабінет Міністрів і Нафтогаз України — зробила ставку на:

• закупівлю газу;
• формальне «проходження опалювального сезону»;
• заспокійливі заяви про готовність системи.

Це виглядало простішим і політично безпечнішим, ніж чесно пояснювати людям, що в разі масштабної атаки тепла на всіх може не вистачити.

Теплі зими як ілюзія стабільності

Окремий акцент експерт робить на погодному факторі. Останні кілька зим в Україні були відносно м’якими — і саме це маскувало системні проблеми.

Система працювала не тому, що була надійною, а тому що їй щастило з відсутністю сильних морозів.

Як тільки температура опустилася до справжніх зимових мінусів, а удари по енергетиці стали масованими, вся конструкція почала сипатися. Те, що роками відкладали й не проговорювали, перестало бути теорією.

Троєщина як симптом, а не виняток

Ситуація на Троєщині — один із найяскравіших прикладів. Після атак по енергетиці масив залишився без води й тепла. Голова Деснянської РДА Максим Бахматов визнав: лише за цей опалювальний сезон воду з системи опалення в районі зливали чотири або п’ять разів.

Це вже не аварія, а ознака системного виснаження.

Про що влада мала говорити з киянами

Ключова претензія експерта — не до самих обстрілів, а до комунікації. Людям потрібно було пояснювати:

• що держава фізично не зможе забезпечити теплом усіх;
• що тимчасовий виїзд для частини мешканців — не паніка, а раціональне рішення;
• що життя в місті під час війни має кілька сценаріїв, і не всі вони комфортні.

Натомість, за словами Сергієнка, розмову підмінили звітами й оптимістичними формулюваннями, які створили хибне відчуття контролю.

Чому це критично саме зараз

Сьогодні мер Києва визнає: близько тисячі будинків у столиці досі без опалення. Для мільйонного міста це не просто цифра — це показник того, що час ілюзій минув.

Для киян головний висновок простий і неприємний:
місто має готуватися не лише до відновлення, а й до чесного сценарного планування — з варіантами, альтернативами й правдою без прикрас.

Війна — це не тільки ракети, а й управлінські рішення.
Іноді найбільша помилка влади — не в техніці, а в замовчуванні.

Київ витримає. Але лише тоді, коли людям говоритимуть правду — навіть якщо вона холодна, як зима без тепла.