Розкрито таємниці ХІІ століття: що знайшли під Михайлівським монастирем

26 червня 2025 року на території Михайлівського Золотоверхого монастиря у центрі Києва відбувся детальний огляд залишків унікальної архітектурної пам’ятки — мурованої брами з надбрамною церквою ХІІ століття. Цей захід об’єднав провідних фахівців у галузі археології та охорони культурної спадщини.

Що саме знайшли археологи

Огляд залишків було проведено за участі експертів Центру консервації предметів археології КМДА, Інституту археології НАН України та заповідника «Стародавній Київ». Головною метою стало складання Картки виявленого об’єкта культурної спадщини — першого кроку до офіційного визнання та захисту цієї пам’ятки.

Попередні розкопки цього об'єкта були здійснені ще у 1998–1999 роках під керівництвом доктора історичних наук Гліба Івакіна. Тоді археологи відкрили фундаменти та залишки стін давньої споруди, які після цього були законсервовані під спеціальним павільйоном.

Архітектурні деталі: у чому унікальність?

З-поміж знайденого найкраще збереглися:

частини апсиди (центральної та південної),
кути фасадів і пілястри,
кладка східної стіни проїзду.

Деякі фрагменти сягали до шести рядів цегли-плінфи — типової для Київської Русі будівельної техніки. Вражають і розміри: довжина надбрамної церкви становила 10,82 м, ширина — 8,4 м, а діаметр апсиди — 2,7 м.

Стіни храму були прикрашені фресками та потиньковані ззовні. Особливо інтригує знахідка понад тисячі кубиків смальти — імовірно, залишків мозаїчної ікони, що колись прикрашала внутрішній простір святині.

Конструкція брами

Брама мала дві камери зі сходами, що вели безпосередньо до надбрамної церкви. Фундаменти з бутового каменю, покладені на вапняно-глиняний розчин, мали глибину до 2,3 м. Для кладки стін використовували червону цеглу-плінфу зі слюдою, що забезпечувало міцність і блиск поверхні. Товщина стін сягала від 0,53 до 1,5 м, залежно від ділянки.

Історичний контекст

Ще до зведення брами на цьому місці у Х–ХІ століттях розташовувався могильник і житлові споруди з піччю. У ХІІ столітті дерев’яну браму замінили кам’яною з надбрамною церквою, яка простояла до XV–XVI століть, коли її залишки розібрали.

Чому це відкриття важливе для киян

Це не просто чергова історична знахідка. Це — реальний слід духовного та архітектурного життя Києва епохи Київської Русі, який:

зберігає свідчення розвитку культової архітектури,
підсилює значення Михайлівського монастиря як історичного центру,
слугує основою для подальшої музеєфікації та збереження пам’ятки.

Збереження таких об’єктів — це не лише справа науковців чи міської адміністрації. Це — справа кожного киянина, який цінує своє місто, його багатовікову історію та духовну спадщину.

Що далі?

Наразі триває процес оформлення Картки об'єкта культурної спадщини. Це дозволить узаконити охоронний статус залишків надбрамної церкви та, можливо, відкрити їх для ширшої публіки у форматі музеєфікації.

Слідкуйте за новинами — Київ ще не раз здивує вас своїми прихованими скарбами.

Читайте також: