«ШІ — це не кнопка "зробити красиво"»: київський артист місяць вмовляв нейромережу створити йому кліп, і ось що вийшло

Коли ми чуємо словосполучення «кліп, створений штучним інтелектом», уява малює картинку в дусі силіконової долини: стерильний офіс, тиша, дорога кава і магічна кнопка «зробити красиво». У РуханкоМена (артист, що подавався на Нацвідбір Євробачення-2026) історія вийшла значно ближчою до наших реалій: з пошуком вільної розетки, гулом генераторів у ТРЦ та відчайдушним монтажем, поки «ловить» Wi-Fi.

Відео на пісню-маніфест «My Voice» — це експеримент, де замість знімальної групи, світла та павільйону були лише нейромережі та впертість автора. Артист свідомо відмовився від класичного продакшену, вирішивши створити візуал «з нуля» за допомогою AI. Проте ілюзія того, що це буде швидко, розвіялася вже після першої безсонної ночі.

Не «згенерувати», а вмовити: тонкощі нейромережевої дипломатії

Процес підготовки нагадував панічне зазубрювання лекцій перед сесією — десятки гайдів, туторіалів та порівняння різних платформ. Головний інсайт: штучний інтелект не виконує накази, його треба переконувати. Нейромережа сприймає все занадто буквально, тому один і той самий кадр доводилося описувати десятками способів, змінюючи освітлення, текстури та навіть прикметники.

• Запит «молода людина в холоді» міг видати як сумного підлітка, так і скандинавського бога.
• Кожен промт переписувався по 20-30 разів, аби досягти потрібної емоції.
• AI-відео виявилося не цілісним продуктом, а пазлом із сотень дрібних фрагментів, які ще треба було змусити «дихати».

Найбільшим викликом стали людські обличчя. У світі AI персонажі постійно «пливуть»: інша зачіска, інша форма носа, раптова зміна віку. Те, що на зйомках вирішується одним актором і гримером, тут перетворилося на справжню монтажну мозаїку. Кадри доводилося підбирати з такою ж прискіпливістю, як ідентичні плитки на підлозі старого київського під'їзду — наче схожі, але придивишся — і бачиш різницю.

Кліп, змонтований між кав’ярнями та графіками відключень

Робота над відео тривала близько місяця, і причиною була не лише складність алгоритмів, а й київська зима. Частину кліпу РуханкоМен рендерив у торгових центрах, кав’ярнях на Подолі чи в «Пунктах незламності».

Фактично, знімальним майданчиком стало все місто. Поки ноутбук прораховував чергову секунду відео, поруч люди заряджали павербанки та обговорювали чергові «сірі зони» у графіках. Цей контекст несподівано змінив і саму суть пісні.

Спочатку «My Voice» задумувався як алегорія на мовчазне суспільство. Персонажі, вкриті кригою та снігом, мали символізувати внутрішню скутість і страх висловитися. Проте в процесі замерзлі фігури стали занадто нагадувати киян, які проживають холодні вечори без світла.

Сенси трансформувалися: те, що планувалося як висока метафора, перетворилося на документ часу. Досвід, який у столиці не потрібно додатково пояснювати — ми всі трохи ці фігури, що намагаються пробитися крізь лід.

Чому це важливо для індустрії

Цей кейс підсвічує важливу річ: AI не спрощує творчість, він просто переносить зусилля в іншу площину. Замість виснажливої зміни на майданчику ви отримуєте тижні інтелектуального штурму з машиною.

• Замість камери — текст і логіка.
• Замість режисера на майданчику — людина, яка годинами шукає те саме влучне слово.
• Штучний інтелект — це не чарівна паличка, а складний інструмент, де фінальне рішення все одно за людиною.

Зрештою, кліп без жодної камери виявився напрочуд живим. Можливо, саме тому, що він створювався в тих самих умовах, у яких зараз пульсує життя міста.