Чоловіки у спідницях на фестивалі «Вирій» у Києві: мода, експеримент чи виклик традиціям?

9–10 серпня на території столичного ВДНГ відбувся перший етноелектрофестиваль «Вирій. Простонеба» — масштабна подія, що поєднала етнічну спадщину та сучасні мистецькі експерименти. Одним із найпомітніших моментів фестивалю став вихід чоловіків у спідницях, що спричинив жваву реакцію в українському суспільстві та розділив думки глядачів.

Концепція фестивалю та дрескод

Організатори «Вирію» закликали учасників та відвідувачів створювати цілісний образ від голови до п’ят — із продуманим вбранням, аксесуарами, зачіскою та макіяжем у стилі етнофутуризму. Дрескод передбачав вільну інтерпретацію традиційної культури з акцентом на природність, розкутість та сміливі експерименти.

На фестивалі виступили українські та іноземні музиканти, діяли три сцени, а також були представлені театральні й візуальні проєкти.

Візуальний ефект та деталі показу

Учасники модного перформансу продемонстрували різноманітні стилістичні рішення:

• спідниці класичних та світлих кольорів;
• вінки з сіна, масивні прикраси, незвичні сумки;
• фарбоване волосся у яскраві відтінки, зокрема рожевий.

Показ відбувався на відкритому майданчику, де зібралася чимала кількість глядачів.

Реакція українців: розділене суспільство

Відео з фестивалю, поширене у TikTok, викликало широку дискусію в соціальних мережах.

• Критики: вказували на невідповідність образів традиційним українським цінностям, висловлювали стурбованість впливом західних трендів на молодь та називали подібні перформанси проявом культурної експансії.
• Прихильники: наголошували на важливості свободи самовираження, праві на індивідуальний стиль і бачили у таких образах мистецький експеримент, що руйнує застарілі гендерні стереотипи.
• Нейтральна оцінка: деякі коментатори фокусувалися на креативності та естетиці, відзначаючи якість виконання образів і сміливість учасників.

Між традицією та модерном

Ситуація навколо фестивалю «Вирій» продемонструвала, що українське суспільство перебуває у процесі активного переосмислення культурних норм. Для одних подібні події є простором для творчої свободи та культурного діалогу, для інших — викликом усталеним уявленням про національну ідентичність.

Фестиваль, без сумніву, виконав свою місію — став майданчиком для дискусії про те, якою може бути сучасна Україна, що шанує традиції, але не боїться сміливих експериментів.