Траса, що вбиває: чому Київщина потребує зоомостів просто зараз

Новоірпінська траса, що з’єднує Київ із Ірпенем, — коротка, але одна з найнебезпечніших на Київщині. Вона пролягає просто серед соснового лісу, який десятиліттями був домом для лосів, кабанів, лисиць і безлічі інших тварин. Для людей ця дорога — щоденний шлях додому. Для тварин — смертельна пастка.

Нещодавно трапилася чергова трагедія: автомобіль Lexus зіткнувся з лосем, який раптово вибіг на проїзну частину. Водій загинув на місці, пасажира госпіталізували у тяжкому стані, а тварина також не вижила. Сила удару була такою, що автівку буквально розірвало навпіл.

Це не поодинокий випадок. За словами місцевих жителів, подібні аварії трапляються кожні два-три місяці, але більшість з них залишаються поза статистикою, бо гинуть лише тварини — непомітно й безслідно.

Невидимі жертви дороги

Офіційна статистика — лише верхівка айсберга. За даними МВС, в Україні щороку фіксують сотні ДТП за участю тварин, але реальна цифра може бути в рази більшою.

«Водії рідко повідомляють про наїзд на диких тварин, якщо не постраждали люди або авто. А тим часом уздовж Новоірпінської дороги регулярно лежать тіла білок, лисиць, їжаків і собак», — кажуть місцеві екологи.

Темна, звивиста траса без освітлення та огорожі — смертельна для будь-якого живого створіння. А в лісі, що оточує дорогу, мешкає понад десяток видів тварин, занесених до Червоної книги.

Європейський досвід: як рятують життя за допомогою зоомостів

Розвинені країни вже давно знайшли вихід із подібних ситуацій — екодуки або зоомости. Це спеціальні зелені мости через автомагістралі, вкриті ґрунтом і рослинністю. Тварини сприймають їх як частину лісу і спокійно переходять на інший бік дороги.

У Нідерландах таких переходів понад 60, у Польщі, Німеччині, Франції й Швеції — десятки. Результат вражає:

• кількість аварій із дикими тваринами скоротилася утричі;
• смертність серед великих ссавців знизилася на 80%;
• економічні збитки від ДТП — у рази менші.

 «Тварини швидко звикають користуватись зоомостами. Огорожі вздовж траси направляють їх саме до безпечного переходу», — пояснюють екологи.

Час діяти: що потрібно Київщині

Для Новоірпінської траси рішення очевидне — побудувати щонайменше один екодук, який дозволить тваринам безпечно перетинати шлях. Оптимально — два переходи у місцях, де лісові мешканці найчастіше виходять до дороги.

Крім того, необхідно:

• встановити освітлення на небезпечних ділянках;
• обладнати попереджувальні знаки про можливу появу тварин;
• облаштувати огорожі, що спрямовуватимуть звірів до зоомосту;
• створити систему моніторингу руху тварин за допомогою камер або тепловізорів.

Ціна байдужості — людське життя

В Україні досі відсутні чіткі норми щодо екологічних переходів під час будівництва доріг. Проте саме такі інвестиції рятують життя — і людей, і тварин.

«Це не просто питання комфорту чи милосердя. Це питання безпеки дорожнього руху і цивілізованого ставлення до природи», — наголошують активісти Ірпінської громади.

Новоірпінська траса стала символом конфлікту між прогресом і природою. Та цей конфлікт можна розв’язати — якщо перейняти європейський досвід і створити дорогу співіснування, а не протистояння.

 Бо справжня сила міста вимірюється не кількістю авто на трасі, а здатністю берегти життя — і людське, і дикої природи.