Три століття в тіні Контрактової: де в Києві стоїть найстаріший житловий будинок міста

Найстаріший житловий будинок Києва розташований у самому серці Подолу — на Контрактовій площі, 7, у кварталі між вулицями Фролівською, Боричевим Током та Андріївським узвозом. Це один із небагатьох цегляних житлових будинків кінця XVIII століття, який уцілів після нищівної пожежі Подолу 1811 року.

Про історію будівлі розповіли журналісти видання The Village.

Будинок, що старший за більшість Подолу

Споруда має статус пам’ятки архітектури місцевого значення і виконана в стилі класицизму. Її зводили у кілька етапів — у 1760, 1797 та 1861 роках. Другий поверх добудували за проєктом київського архітектора Михайла Іконнікова, одного з помітних зодчих свого часу.

Сьогодні будинок майже непомітний з боку Контрактової площі — його закриває забудова посольства Нідерландів. Побачити пам’ятку можна лише, зайшовши в арку з вулиці Фролівської.

Від дворянської садиби до комуналки

Історія будинку почалася у 1760 році, коли дворянин Леонтій Вишневський придбав ділянку з дерев’яною спорудою та кам’яним підвалом. Саме пожежі кінця XVIII та початку XIX століть дозволили точно датувати подальші етапи перебудови — кам’яний поверх після пожежі 1797 року та другий поверх у 1861-му.

У 1891 році садибу придбав прадід нинішнього власника — київський кондитер Максим Нєчяєв. На подвір’ї працювало виробництво, а на Контрактовій площі діяла фірмова крамниця з відомими на весь Київ «нечаєвськими пряниками». До наших днів із кондитерського спадку зберігся лише ніж для нарізання халви.

Націоналізація і боротьба за повернення

Сучасний власник будинку Костянтин Малєєв розповідає, що родина володіла садибою до початку 1960-х років. Після націоналізації будівлю перетворили на комуналку.

«Коли мені було два роки, дім націоналізували. Замість однієї садиби з’явилося п’ять квартир, у яких мешкали 27 людей. Нашій родині залишили лише одну кімнату», — згадує він.

Повернення будинку у приватну власність тривало роками: частину приміщень довелося викупити, частину — відсудити.

«Це і спадок, і те, за що я дорого заплатив», — каже власник.

Будинок без комерційної цінності, але з історією

За радянських часів будинок неодноразово намагалися знести, однак цьому заважав його житловий статус. Сьогодні споруда затиснута сучасною забудовою і не становить інтересу для девелоперів, але має серйозні інженерні проблеми.

Під будинком проходить теплотраса, аварії на якій не раз пошкоджували історичні конструкції.

Нині в будівлі діє невеликий музей, тут проводять зустрічі та камерні концерти. Для власної родини господар залишив лише одну кімнату.

«Все ж таки хочеться мати бодай трохи особистого простору у власному домі», — зізнається Малєєв.