Промисловий привид Подолу: чому перша електростанція Києва досі закрита для екскурсій

Будівля Центральної електростанції (ЦЕС) на вулиці Андріївській, 19 — це справжній «палац світла», з якого наприкінці XIX століття розпочалася електрифікація столиці. Попри статус пам’ятки архітектури національного значення, унікальний об’єкт залишається режимною територією, куди не можуть потрапити ані кияни, ані туристи.

Ми розбиралися, чому історична споруда, яка могла б стати аналогом лондонської Tate Modern, використовується як закрита лабораторія.

Перше світло Києва

Будівлю ЦЕС звели у 1898–1900 роках за проєктом архітекторів Г. Шеєля та Ф. Шеффеля, а первинний інженерний проєкт створив Володимир Безсмертний — майбутній головний архітектор Києва. Станцію розмістили на Подолі, біля Дніпра, через потребу у великих обсягах води для технічних процесів.

У 1900 році ЦЕС почала виробляти трифазний змінний струм напругою 2200 вольт — на той час це було технологічним проривом. До Першої світової війни станція входила до числа найпотужніших у регіоні, поступаючись лише об’єктам у Москві та Санкт-Петербурзі.

Фактично — технічний музей

ЦЕС є єдиною загальноміською електростанцією в Україні, що збереглася до наших днів. Усередині ще залишаються автентичні елементи інтер’єру та фрагменти обладнання кінця XIX — початку XX століття.

На початку ХХ століття тут працювали:

• парові котли системи «Гере»;
• вертикальні парові машини італійської фірми Tosi;
• турбогенератори Brown, Boveri & C°.

У 1913 році потужність станції сягала 16 275 кВт — надзвичайний показник для тогочасного Києва.

Лабораторія замість екскурсій

Після Другої світової війни станцію (тоді ДЕС-1) передали Академії наук. Сьогодні будівля перебуває на балансі Інститут теплоенергетичних технологій НАН України і використовується як лабораторний корпус. Частину обладнання демонтовано, приміщення адаптовані під наукові дослідження.

Водночас об’єкт розташований у межах Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ», одним із завдань якого є забезпечення доступу громадян до пам’яток.

Що говорить закон

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону культурної спадщини», власник пам’ятки зобов’язаний організувати доступ до неї за погодженням з органами охорони спадщини. ЦЕС внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, однак механізм екскурсійного доступу досі не запроваджено.

Схожа ситуація і з іншими об’єктами комплексу, зокрема береговою насосною станцією на Набережно-Хрещатицькій.

Чому це важливо саме зараз?

У всьому світі об'єкти індустріальної спадщини перетворюються на культурні центри, що приносять прибуток громаді. Закритість ЦЕС на Андріївській позбавляє Київ можливості мати унікальний туристичний магніт на Подолі. Це питання балансу: чи може наукова діяльність установ повністю витісняти право суспільства на доступ до власної історії?

Поки що «перше світло Києва» залишається лише красивим фасадом за високим парканом.