Вчені назвали найгірший рік для людства

Людство пережило чимало жахливих років, як в минулому, так і в сучасні часи. Проте звання найгіршого досі зберігається за 536 роком, який став найкатастрофічнішим в історії.  Вулканічна зима, масовий голод, епідемії та економічний занепад зробили цей рік найгіршим за версією багатьох вчених.

Визначення найгіршого року в історії людства — складне завдання, і на цей титул претендують різні кандидати. Хоча часто згадуються сучасні події, історія надає ще жахливіші приклади, пише Greek Reporter.

У 1918 році іспанським грипом було інфіковано третину населення світу, що призвело до 50-100 мільйонів смертей. Ще раніше, у 1347-1351 роках, Чорна Смерть спустошила Європу, вбивши 30-50% її населення. Проте багато істориків і вчених стверджують, що 536 рік нашої ери перевершує всі інші як найкатастрофічніший в історії людства.

Причини катастрофи

Головною причиною катастрофи стало виверження вулкана, ймовірно, в Ісландії. Це спричинило глобальну зміну клімату:

• Темрява на 18 місяців. Попіл і вулканічні гази в атмосфері блокували сонячне світло, зануривши Північну півкулю у напівтемряву.
• Різке похолодання. Температура знизилася на 1,5-2,5°C, що призвело до неврожаю в Європі, Азії та на Близькому Сході.
• Масовий голод. Люди залишилися без їжі, що посилило смертність та зробило населення вразливим до хвороб.

Серія потужних вивержень вулканів, що, ймовірно, відбулися в Ісландії, вивільнила попіл і уламки в атмосферу, зануривши Північну півкулю в темряву на 18 місяців. Цей період, відомий як Похолодання 535—536 років, спричинив різке падіння глобальної температури на 1,5-2,5°C, що призвело до неврожаю та масового голоду в Європі, на Близькому Сході та в Азії.

Ці події зробили населення вразливим до хвороб, кульмінацією яких стала поява бубонної чуми — відомої як чума Юстиніана — у 541 році нашої ери. Цей спалах спустошив Східну Римську імперію, знищивши від третини до половини її населення і прискоривши її занепад.

Історик Майкл Маккормік з Гарвардського університету описав 536 рік як "початок одного з найгірших періодів для життя". Візантійський історик Прокопій зафіксував моторошні умови, написавши, що "сонце випромінювало своє світло без яскравості, як місяць, протягом цілого року". Навіть літо не принесло полегшення: у Китаї падав сніг, а в Ірландії з 536 по 539 рік був зафіксований масовий голод.

Подальші дослідження під керівництвом Міхаеля Сіґла з Бернського університету визначили вулканічну активність як періодичний фактор, що спричиняє екстремальні похолодання. Команда Сіґла знайшла докази трьох катастрофічних вивержень протягом короткого періоду — одне в 535 або 536 році, друге в 540 році й третє в 547 році — кожне з яких погіршило і без того жахливі умови. Ці екологічні катастрофи занурили Європу в економічний застій, який тривав до 640 року нашої ери.

Події 536 року та їхні наслідки демонструють крихкість людських суспільств перед обличчям природних катаклізмів. Вони також слугують нагадуванням про взаємозв'язок екологічних, соціальних та економічних систем, що робить вивчення історії важливим для розуміння та пом'якшення майбутніх викликів.