Від козацької шаблі до «Джавеліна»: у Музеї війни представили унікальну виставку ювелірної пластики

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні презентували мистецький проєкт «Цінності» — виставку камерної скульптури та ювелірної пластики, створену у співпраці з ювелірним Домом «Лобортас». Експозиція тривала у головному корпусі музею протягом квітня-травня 2026 року та стала однією з найпомітніших культурних подій столиці, присвячених осмисленню сучасної війни через мистецтво.

В основі виставки — поєднання історичної пам’яті, українських архетипів і досвіду повномасштабної війни. У мініатюрних скульптурах автори переосмислили теми волі, гідності, пам’яті, тяглості традиції та національного спротиву, використовуючи дорогоцінні матеріали, каміння та навіть фрагменти російської зброї.

Особливе місце в експозиції посідає художнє переосмислення монумента «Батьківщина-мати». У форматі малої пластики знайомий силует набув нового звучання — замість монументальної дистанції виник інтимний і глибоко емоційний діалог із глядачем. Витончене поєднання металу, мінералів та ювелірних технік лише посилило символічне значення образу.

Навколо центральної композиції вибудувана серія робіт, де козацькі мотиви перегукуються із сучасною війною. У скульптурах поруч із шаблями з’являються «Джавеліни», а уламки ворожої техніки перетворюються на частину мистецьких композицій. Так автори демонструють безперервність української боротьби — від козацької доби до сьогодення.

Заступник генерального директора музею Дмитро Гайнетдінов підкреслив, що проєкт став свідченням спадкоємності поколінь українців, які борються за свободу. А креативна директорка Дому «Лобортас» Анастасія Лобортас наголосила, що виставка демонструє, як історичні образи продовжують жити в сучасних захисниках України.

Куратор проєкту Антон Логов зазначив, що експозиція створює простір для особистого осмислення, де Україна постає сильною державою, вкоріненою у власних цінностях та культурному коді.

Камерний формат виставки дозволив глядачам максимально зосередитися на кожній роботі окремо. Саме це, за задумом авторів, мало посилити емоційний ефект і перетворити експозицію не лише на мистецький проєкт, а й на простір для внутрішнього діалогу та переосмислення сучасної історії України.