«Виделка за 20 гривень»: історія з Інтерсіті знову підняла питання сервісу в поїздах

Звичайна дорога Інтерсіті раптом перетворилась на міні-скандал у соцмережах. Український телеведучий Костянтин Грубич розповів, що під час поїздки попросив у буфеті пластикову виделку - і почув ціну 20 гривень.

У дописі він написав, що був шокований не лише сумою, а й підходом до пасажира. За словами ведучого, йому показали папірець без печатки, який пояснював вартість. Сам він назвав це «відкритим грабунком» і розкритикував і якість їжі, і роботу кейтерингу у швидкісних поїздах.

Історія швидко розійшлася мережею. У коментарях люди почали ділитися власним досвідом - від холодної їжі до завищених цін на воду й каву. Сюжет вийшов доволі київський за відчуттям: ми всі не раз купували щось у дорозі, коли вже немає вибору, і саме тому реакція виявилась такою емоційною.

Що відповіла Укрзалізниця

В Укрзалізниці пояснили: буфети в Інтерсіті обслуговує приватна компанія-партнер, а не сама державна компанія. Саме підрядник формує асортимент і встановлює ціни - включно з одноразовим посудом.

Перевізник повідомив, що інформацію передали профільному підрозділу та обговорюватимуть із постачальником у межах договору. Фактично залізниця дистанціювалася від цінової політики, але не від самої послуги.

Грубич у відповідь зауважив: для пасажира немає різниці, хто саме продав виделку - він перебуває в поїзді державного перевізника.

Чому ця історія зачепила пасажирів

І справа тут навіть не у двадцяти гривнях. Київські пасажири Інтерсіті - це бізнес-поїздки, відрядження, лікарні, похорони, університети, постійна мобільність країни під час війни. Потяг фактично став внутрішнім авіасполученням, бо літаки не літають.

Саме тому сервіс у вагонах сприймається гостріше. Люди часто їдуть без альтернативи: вокзал у столиці працює як великий транспортний хаб замість аеропорту, і будь-яка дрібниця - ціна на чай, сендвіч або ту ж виделку - стає маркером поваги до пасажира.

Історія з виделкою виглядає дрібною лише на папері. У реальності це ще один симптом старої проблеми українських сервісів - коли відповідальність розмита між підрядником і брендом, а платити все одно доводиться людині з квитком у руках.