Як уряд бореться з бідністю в Україні у 2025 році

Масштабна бідність в Україні: як уряд планує з нею боротися

За даними Світового банку, понад 8,8 мільйона українців перебувають за межею бідності. Це майже кожен п’ятий мешканець країни. Що робить держава, щоб змінити цю ситуацію?

Бідність — національна проблема

Ситуація з бідністю в Україні набуває критичних масштабів. Вона поглиблюється через інфляцію, війну, відсутність ефективної системи підтримки та заморожені соціальні виплати. Заступниця міністерки соціальної політики Дарія Марчак наголосила, що боротьба з бідністю — один із головних пріоритетів уряду.

"Очевидно, що рівень бідності в нашій країні є таким, з яким важко миритися. І він суттєво перевищує показники у тих країнах, на які ми хочемо орієнтуватися", — підкреслює Марчак.

Чому наявні програми не працюють

Програма підтримки малозабезпечених охоплює лише 180–190 тисяч родин, що є вкрай недостатнім на тлі загальної кількості людей у скруті. За словами Марчак, система потребує перегляду: "Ми бачимо, що програма не має того масштабу, який би відповідав реальному рівню бідності в країні".

Не лише гроші, а й нові можливості

Уряд акцентує увагу не на одноразовій допомозі, а на довгострокових рішеннях. Йдеться про:

• перенавчання та працевлаштування;
• переїзд до регіонів з кращими можливостями;
• супровід соціальними працівниками;
• адаптаційні програми для повернення на ринок праці.

Проте Марчак визнає, що для пенсіонерів такі рішення непридатні — їх потрібно підтримувати через підвищення базових стандартів життя.

Прожитковий мінімум: офіційні цифри не витримують критики

У 2025 році прожитковий мінімум, зафіксований у законі, вдвічі менший за фактичні потреби. А мінімальна зарплата залишилась на рівні 2024 року — 8 тисяч гривень. При цьому уряд планує не змінювати її щонайменше три роки. Така ситуація:

• стимулює тінізацію економіки;
• унеможливлює достойне життя для працюючих українців;
• загострює соціальну нерівність.

Що далі?

Боротьба з бідністю вимагає комплексного підходу, політичної волі та чесного діалогу з суспільством. Українці потребують:

• реального, а не декларативного прожиткового мінімуму;
• справедливої оплати праці;
• сучасних інструментів соціальної підтримки.

Стан справ не можна ігнорувати. За кожною цифрою — доля живої людини, яка щодня обирає між ліками, хлібом і комуналкою.