День народження у караоке посеред тривог і втрат: у Києві чиновники КМДА потрапили в скандал

У столиці знову запахло гарячим політичним попкорном. 27 жовтня, коли Київ ще оговтувався після російського удару, що забрав життя трьох людей, частина чиновників КМДА вирішила… співати. Не в переносному сенсі. А просто в караоке-барі Intense серед білого робочого дня.

Свято життя в місті, де люди ховаються по укриттях? М’якко кажучи, звучить фальшиво.

Хто на святі

День народження відзначав Володимир Костіков, директор Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА. Йому, здається, хотілося “вічнозеленого хіта” навіть у час, коли повітряні тривоги лунають частіше, ніж пісні зі сцени Євробачення.

Компанію йому склали:

• заступник директора департаменту Володимир Циба
• головна спеціалістка Марина Шульженко
• начальниця юрвідділу Анастасія Овчаренко
• заступниця начальника відділу Оксана Литвин
• керівники КП “Житній ринок” Ігор Цеханський та Дмитро Жуков
• представники КП “Київ.прозоро” й КП “Світоч”

Тобто не сусідські друзі з мангалом, а цілий набір людей, які відповідають за інфраструктуру та продовольчу безпеку міста під час війни.

Чому це обурило

Все стало відомо завдяки журналістам Informer, які зайшли в залу, мов вікінги у корчму, і зафіксували “неформальну” атмосферу.

На фоні недавньої атаки, загиблих і волонтерів, що буквально рятували життя, ця сцена болить. Не тому, що хтось не має права на день народження. А тому, що робочий день, воєнний стан і відповідальність ніхто не скасовував.

Реакція

Депутат Київради Андрій Вітренко вже звернувся до мера Віталія Кличка:

“Скільки ще днів народжень на крові потрібно, щоб ви розігнали цей цирк у КМДА?”

Цитата, що звучить гірко, мов переспіла слива. І нагадує: кілька місяців тому Київ уже бачив скандал із першим заступником мера Миколою Поворозником. Тепер ось — другий сезон.

Контраст часу

Коли у місті сирени, коли люди рахують копійки на генератори й збирають дрони на фронт, бачити чиновників у караоке посеред робочого дня — як чути веселу мелодію з вікна, коли в темряві поруч хтось тримає свічку біля портрета.

У такі моменти місто, немов старенька киянка біля під'їзду, тільки й може зітхнути:

“За що це все, діти мої…”

Що далі

Питання стоїть не про мікрофон і торт, а про етичність і повагу до людей, які щодня платять занадто високу ціну за спокій столиці. Рішення — за мером. І, як натякнув депутат, можливо, і за киянами, якщо справа дійде до петиції.

Поки що ж Київ уважно слухає. Не караоке. А відповідь влади.