Київському метро — 65: від сталінських ескізів до безконтактних турнікетів

6 листопада Київський метрополітен відзначає 65-річчя. За цей час метро стало не просто транспортом — це символ міста, його безпеки, ритму й характеру.

Сьогодні у підземці — 52 станції, три лінії і понад 70 кілометрів шляхів. Будуються нові станції — «Мостицька» та «Проспект Правди». А поки місто готується до нових проєктів, варто згадати, як усе починалося.

1. Як могли виглядати перші станції метро

Перший потяг київського метро вирушив у рейс 6 листопада 1960 року. Ідеї підземки в столиці з’являлися ще у 1884, 1916 та 1936 роках, але щоразу проєкт відкладали.

Будівництво стартувало лише у 1949-му і тривало десять років. Через складні ґрунти тунелі довелося копати на великій глибині.

Перші ескізи станцій нагадували палаци у стилі сталінського ампіру — із колонами, мозаїками, ліпниною. Проте після смерті Сталіна в 1953 році нова влада взяла курс на спрощення архітектури. У 1955-му ухвалили постанову «Про усунення надмірностей у будівництві», і проєкти станцій суттєво змінили — вони стали стриманішими та функціональнішими.

2. Як будували найглибшу у світі станцію «Арсенальна»

Першу чергу метро відкрили з п’ятьма станціями — «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна» і «Дніпро».

Найглибшою стала саме «Арсенальна» — 105,5 м під землею. Такий рекорд не перевершено й досі. Через глибину станцію довелося будувати особливим способом — центральний зал зробили коротшим, а для виходу на поверхню встановили два ескалатори з проміжним вестибюлем, який спускали під землю поступово.

Вестибюль будували на поверхні у формі дзвона і під власною вагою опускали на проєктну глибину, прибираючи знизу ґрунт. Цей інженерний метод потім використали і на інших станціях — «Хрещатик», «Університет», «Золоті ворота».

3. Як метро допомогло археологам

У 1971 році почалося будівництво нової лінії — нинішньої Оболонсько-Теремківської. Через відкритий спосіб прокладання тунелів археологи отримали можливість дослідити стародавній Поділ.

На Контрактовій площі вони натрапили на унікальні знахідки — залишки 11 зрубних будівель X–XI століть, що належали до часів Київської Русі. Колоди зберегли навіть запах сосни.

Відкриття стало сенсацією: воно змінило уявлення про забудову середньовічного Києва. Згодом зруби передали до музею в Пирогові, однак плани створити з них експозицію так і не реалізували.

4. Як з’явилася станція «Золоті ворота»

«Золоті ворота» сьогодні регулярно потрапляють до світових рейтингів найкрасивіших станцій метро. Але спершу їх планували зробити звичайною.

Лише за пів року до відкриття головний архітектор Києва Микола Жаріков вимагав змінити дизайн. Проєкт довірили Вадиму Жежеріну. Він вирішив оформити станцію у стилі Київської Русі — із мозаїками, орнаментами, портретами князів і храмів.

Над виходом до міста він розмістив зображення Архангела Михаїла — покровителя Києва. У 1989 році така ініціатива вже не викликала ідеологічних заборон, і керівництво лише схвалило роботу.

5. Як у метро з’явилося гасло «Слава Україні»

Під час оздоблення «Золотих воріт» робітники виклали у фризі між ескалаторами напис «Слава Україні» коричневою смальтою. У ті часи такий жест був ризикованим.

Літери зробили темнішими, ніж фон, тому помітити напис важко навіть сьогодні. Але він є. Архітектор Жежерін згадував, що робітники самі вирішили додати ці слова — «гріх було не зробити».

6. Як змінювалися назви станцій

З 52 нинішніх станцій близько третини колись мали інші назви.

Найчастіше перейменовували нинішню «Майдан Незалежності» — спочатку вона була «Площа Калініна», потім «Площа Жовтневої революції». Свою сучасну назву станція отримала в серпні 1991 року.

Хвиля перейменувань пройшла у 1990–1993 роках, коли з’явилися «Берестейська», «Шулявська», «Театральна», «Палац Україна», «Либідська», «Кловська» та інші.

Останні зміни сталися у 2024 році — тепер на карті метро є «Площа Українських Героїв» (колишня «Площа Льва Толстого»), «Звіринецька» (раніше «Дружби народів») і «Варшавська» (нова станція, яку спочатку хотіли назвати «Проспект Правди»).

7. Як змінювався проїзд у метро

У перші роки метро працювало без турнікетів. Пасажири користувалися паперовими квитками, які перевіряли контролери.

Перші турнікети з’явилися у 1963 році на «Хрещатику» — вони приймали монети по 5 копійок. Пізніше замість них запровадили жетони.

У 1991 році вартість проїзду вперше суттєво зросла, а вже у 1992-му з’явилися пластикові жетони, що проіснували до 2020 року. Тоді метро повністю перейшло на електронний квиток і безконтактну оплату банківськими картками.

За 65 років київське метро стало невід’ємною частиною життя міста — з його історією, символами, і навіть таємницями.

Підземка витримала десятиліття змін, війни й перебудови, але залишилася головною артерією столиці — місцем, де кожен день починається і закінчується рухом.