Незламні українки: відверті розповіді про війну і силу відновлення

Презентація книги «Жити попри все»: історії жінок про війну, біль та силу відновлення

У Києві відбулася знакова презентація книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022», яка стала голосом українських жінок, що пережили війну на власному досвіді. Ця книга — збірка відвертих історій про біль, страждання, втрати і надзвичайну силу відновлення, яку демонструють українки в найважчі часи.

Свідчення про війну: від окупації до полону

До книги увійшли історії 11 авторок, кожна з яких розповідає свою унікальну історію, що відображає реалії російської агресії. Це свідчення про життя під окупацією, втрату рідних, майна, здоров’я, переживання гендерно зумовленого насильства та жахи полону. За словами однієї з представниць ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», Надії Нестеренко, книга важлива не лише як спосіб описати пережитий біль, але й як засіб показати стійкість, яка допомагає рухатися вперед.

«Промінчик надії на життя»

Серед авторок книги — 18-річна Марина Супрун, яка описує свій досвід полону в селі Ягідне на Чернігівщині, де російські війська тримали її разом із односельцями у підвалі школи протягом березня 2022 року. Її історія, як і всі інші, показує, що навіть у найтемніші моменти життя можна знайти «промінчик надії на життя».

Історії незламності та відновлення

Інші авторки, як Людмила Біленька, яка чекає на повернення свого сина з російського полону вже 11 років, або Сталіна Чубенко, чий син був закатований окупантами у 2014 році, діляться своїми болючими, але важливими історіями. Кожна з цих жінок підкреслює, що такі свідчення повинні зберегтися не лише для українців, але й для світу, щоб ніхто не забув, через що проходить український народ.

Від травми до посттравматичного зростання

Ірина Довгань, колишня полонена і засновниця SEMA Ukraine, наголосила на важливості перетворення травматичного досвіду на посттравматичний ріст. Вона впевнена, що кожна історія, яку розповідають жінки в цій книзі, — це приклад неймовірної стійкості, яка допоможе іншим пережити свої травми.

Книга як символ надії та відновлення

Авторки книги сподіваються, що ці історії стануть джерелом натхнення для інших жінок, допоможуть їм зрозуміти, що вони не одні у своїх переживаннях, і нагадають усім, скільки сили та життєстійкості є в українках.