Пластикові туалети замість умов праці: як у Києві працюють водії громадського транспорту

У столиці з бюджетом понад 100 мільярдів гривень водії тролейбусів, трамваїв і автобусів змушені справляти базові фізіологічні потреби в пластикових туалетах просто неба — навіть у мороз. Без можливості помити руки, випити гарячого чаю чи нормально поїсти. Це не перебільшення і не емоційна метафора — це реальність, яку на початку січня публічно зафіксувала громадська організація Пасажири Києва.

Що побачили активісти на кінцевих зупинках

5 січня 2026 року організація оприлюднила фото та відео з київських диспетчерських і стоянок наземного транспорту. Картина, за словами активістів, виглядає однаково майже всюди:

• пластикові біотуалети без опалення;
• відсутність води для миття рук;
• жодного приміщення для обіду чи короткого відпочинку;
• мороз до –10 °C, у якому водії змушені виходити з кабіни.

«Водії та водійки тролейбусів ходять у смердючі пластикові туалети на морозі у місті з бюджетом у 100 мільярдів гривень», — зазначають у повідомленні.

За словами активістів, ситуація з автобусами та трамваями — така сама, а стан диспетчерських за останні десять років не просто не покращився, а подекуди став гіршим.

Масштаб проблеми: цифри, які не можна ігнорувати

Наземний транспорт у Києві — це не «додаток» до метро, а окрема система, що тримає місто в русі:

• близько 10 000 працівників у структурі Київпастранс;
• 1,7 мільйона пасажирів щодня;
• 4 тролейбусні депо, 3 трамвайні депо, 5 автобусних парків.

Ці люди працюють у змінах, часто по 10–12 годин, іноді — значно довше. І при цьому не мають елементарних умов, які вважаються стандартом у будь-якій європейській столиці.

Що гарантує закон — і що маємо на практиці

Українське законодавство чітке. Положення №340 Міністерства транспорту зобов’язує роботодавця забезпечити:

• перерви для відпочинку та харчування;
• доступ до туалету;
• безпечні та гідні умови праці.

Формально ці норми існують. Фактично, як стверджують «Пасажири Києва», вони масово не виконуються. Водії їдять у кабінах, п’ють холодну воду або чай з термосів, а туалет — це окремий вихід на мороз між рейсами.

Контраст, який болить: метро і наземний транспорт

Для порівняння активісти наводять умови роботи машиністів метро:

• близько 20 кімнат відпочинку;
• ліжка, душові, туалети;
• кухня з чайником, холодильником і мікрохвильовкою.

Машиністи можуть залишитися в депо між нічною та ранковою змінами. Водії наземного транспорту — ні. І це не питання «привілеїв», а різного ставлення до праці людей, які виконують однаково відповідальну роботу.

Бюджет столиці: гроші є, пріоритетів — ні

Бюджет Києва на 2026 рік перевищує 106 млрд грн. Про це наприкінці 2025 року повідомив міський голова Віталій Кличко. Значні суми спрямовують на інфраструктурні проєкти:

• понад мільярд — на розв’язки;
• сотні мільйонів — на ремонти шляхопроводів і вулиць.

Активісти пропонують просту арифметику:

«За 370 мільйонів гривень можна 10 років годувати безкоштовними обідами 1000 водіїв громадського транспорту. Так колись і було».

Це не заклик відмовитися від доріг. Це питання балансу між бетоном і людьми.

Зарплати: цифри на папері й реальність

Офіційно середні зарплати водіїв виглядають пристойно — від 39 до 54 тисяч гривень. Але після податків це мінус 8–10 тисяч. Через нестачу кадрів багато хто працює понаднормово, іноді по 12–16 годин на день.

У поєднанні з холодом, втомою і відсутністю елементарних умов це створює пряму загрозу безпеці пасажирів.

Чому це стосується кожного киянина

Громадський транспорт — це не лише рейси й графіки. Це люди, від стану яких залежить:

• уважність за кермом;
• швидкість реакції;
• психологічна стійкість у стресових ситуаціях.

Коли водій працює в умовах, що принижують людську гідність, це проблема не лише трудова. Це питання безпеки міста.

Київ може будувати розв’язки за мільярди. Але поки водій змушений іти в пластиковий туалет на морозі — це місто не можна назвати по-справжньому сучасним.