Замість реставрації — смітник: у КПІ позбулися унікальних світильників із 1970-х

У Київському політехнічному інституті викинули унікальні дизайнерські люстри, відомі як “люстри-молекули”, — елемент оригінального інтер’єру 20-го корпусу вишу. Про це повідомила активістка та дослідниця архітектури Ельміра Еттінгер, наголосивши, що ці лампи є частиною культурної спадщини радянського модернізму, яку варто було зберегти.

Як сталося

За словами активістки, її друзі помітили люстри серед будівельного сміття біля 20-го корпусу КПІ й зробили фото. Саме ці світильники, за задумом архітектора Володимира Лиховодова, були створені спеціально для проєкту нових корпусів університету у 1970-х роках. Їхній дизайн мав підкреслити структуру будівлі та концепцію зимового саду, що розташовувався всередині корпусу.

Реакція громади

У своєму дописі у соцмережах Еттінгер наголосила:

“Бо отак крок за кроком, лампа за лампою, дивовижний ансамбль зникає. Може, комусь дивно, але не лише 1 і 4 корпуси в КПІ унікальні. За білими травертиновими стінами ховається не менш цінне. І його теж треба берегти”.

Під публікацією активістки користувачі залишили десятки обурених коментарів. Люди критикують безвідповідальне ставлення до архітектурної спадщини та закликають адміністрацію університету зупинити нищення унікальних деталей інтер’єру.

Архітектор і його спадщина

Володимир Лиховодов — відомий український архітектор, який у 1973–1975 роках був головним архітектором Київського політехнічного інституту. Під його керівництвом створено Генеральний план КПІ, що визначив вигляд кампусу на десятиліття.

Окрім роботи над політехнікою, Лиховодов долучився до проєктування Будинку торгівлі у Києві, Музично-драматичного театру в Грозному, а також комплексів будівель Львівського та Кишинівського політехнічних інститутів.

Чому це важливо

Фахівці з архітектури наголошують: інтер’єри освітніх і культурних будівель радянського періоду є важливими прикладами українського модернізму, який сьогодні стрімко зникає через ремонти без урахування історичної цінності. Випадок у КПІ — ще одне нагадування, що збереження архітектурної автентики потребує не лише ентузіазму окремих активістів, а й системної уваги держави та навчальних закладів.