Тихон Гулевичук
У «Літаючій тарілці» біля станції метро Либідська планують облаштувати концертний простір та інтерактивну зону для дітей. Перші рендери інтер’єру викликали бурхливу реакцію серед киян — від захоплення до критики за «несмак» і втручання у пам’ятку архітектури.
Концертний зал у «космічному» стилі
На оприлюднених візуалізаціях видно нову концепцію інтер’єру:
- амфітеатр із сотнями крісел,
- сцена з роялем,
- на стінах і стелі — візуальні образи планет і космічних пейзажів.
Стиль відповідає модерністській естетиці 1970-х, коли будівлю й спорудили. Проте критики зауважують: нинішній проєкт радше імітація «космічного антуражу», ніж збереження унікального задуму автора.
«Експериментаріум» під куполом
Частина приміщень перетвориться на інтерактивні виставкові зони. У рендерах видно макет Сонячної системи, навчальні панелі та столи для дітей. Формат нагадує популярні освітні простори, які працюють у Європі, США та кількох українських містах.
Чому кияни обурюються
Рендери оприлюднила дослідниця модернізму Ельміра Еттінгер. Вона різко розкритикувала проєкт:
«Це реставрація? Це дозволено робити з пам’яткою? Несмак і хай-тек».
Активістка тегнула Мінкульт і КМДА, вимагаючи пояснень.
Інша дослідниця монументального мистецтва Олена Борисова нагадала, що архітектор Флоріан Юр’єв задумував зал як простір для «колірної музики»:
спеціальна підвісна стеля створювала реверберацію, а глядач міг «бачити звуки і чути кольори».
Ідея так і не була реалізована — через ідеологічні заборони у 1960-х. Зал використовували для зборів і перегляду фільмів, а стіни розписали у дусі часу.
Борисова вважає, що найкращий варіант для Києва — відновити задум Юр’єва:
«Якби сьогодні відродили колірну музику, це був би один із найсамобутніших залів столиці».
Таємниця акустики під питанням
Нині невідомо, у якому стані:
- покриття купола,
- акустична система,
- унікальна конструкція, яка забезпечувала ефект «залишається звук».
За пів століття приміщення працювало як бібліотека та архів УкрІНТЕІ.
Що далі
Проєкт культурного простору всередині «Літаючої тарілки» ще потребує пояснень від міста. Об’єкт має статус пам’ятки архітектури, тому будь-які роботи мають проходити експертизу.
Для київської спільноти питання очевидне:
оновлення має зберегти унікальність будівлі, а не підміняти її декоративною «космічністю».
Кияни уважно стежать за процесом — «тарілка» на Либідській давно стала символом міста і епохи модернізму.