У зачиненій квартирі в Києві комунальники виявили муміфіковане тіло чоловіка, якого «загубили» ще до великої війни

У Києві сталася історія, яка звучить гірше за будь-яку кримінальну хроніку - без злочину, але з дуже гірким присмаком. У Голосіївському районі під час примусового відкриття квартири комунальні служби разом із поліцією виявили тіло літнього чоловіка. Помешкання було зачинене кілька років.

Двері відкривали не через підозру чи заяву родичів. Причиною стали ремонтні роботи - 29 січня працівниця ЖЕКу повідомила про необхідність доступу до квартири. Усередині знайшли тіло чоловіка 1947 року народження. Сусіди кажуть: востаннє бачили його ще наприкінці 2021-го або на початку 2022 року.

Правоохоронці попередньо не фіксують ознак насильницької смерті. Точні причини встановлюватиме експертиза.

Місто, де можна зникнути

Київ звик говорити про транспорт, кав’ярні, нові ЖК і відкриття закладів. Але великі міста мають і інший бік - анонімність. У багатоповерхівці на кілька сотень квартир легко не знати навіть імені людини за стіною. Особливо якщо це літня людина, яка жила сама.

У цій історії вражає не стільки факт смерті - таке, на жаль, трапляється. Вражає відсутність сигналів. Ніхто не подав заяву про зникнення, квартира роками залишалася зачиненою, а людина фактично випала з міського життя непомітно.

І це вже не питання поліції.

Це про те, як влаштовані сучасні міста. Старі київські двори на Подолі чи Лук’янівці колись працювали як соціальна мережа без інтернету: сусіди знали, хто коли повернувся, кому треба передати ліки, а кому - просто поговорити на лавці. У новобудовах і великих масивах - від Теремків до Осокорків - часто навіть ліфт їде мовчки.

Чому так стається

Після 2022 року Київ сильно змінився. Частина людей виїхала, хтось загинув, родини роз’їхалися по різних країнах, багато літніх людей залишилися самі. До цього додалися відключення світла, стрес, ізоляція та звичайна побутова втома, коли ніхто вже не перевіряє, чи горить світло у вікні сусіда.

Інколи місто продовжує працювати - маршрутки їздять, магазини відкриті, кав’ярні варять фільтр, - навіть коли поруч із нами хтось уже давно не відкриває двері.

Що робити нам

Це не та історія, де є винні. Але вона про дуже просту річ: міське життя тримається не лише на комунальних службах, а й на мінімальній увазі одне до одного.

Іноді достатньо:

• запам’ятати, хто живе поруч
• звернути увагу на переповнену поштову скриньку
• спитати у двірника чи консьєржа
• подзвонити в поліцію, якщо людина зникла надовго

Київ великий, але насправді складається з під’їздів і сходових клітин. І від того, чи помічаємо ми одне одного, залежить не лише комфорт міста - іноді й людська гідність.