Всеволод Чабанець
У донних відкладах Київського водосховища, за даними українських науковців, і досі накопичено близько 90 мільйонів тонн радіоактивного мулу. Дослідники зазначають, що передумов для суттєвого зменшення рівня забруднення наразі немає.
Роботу підготувала група українських науковців, зокрема фахівці Інституту рибного господарства НААН та НУБіП. Вони вивчали стан водосховища і дійшли висновку, що основна проблема полягає у великій кількості донних відкладів, у яких накопичені радіонукліди, що продовжують надходити разом із водами річки Прип’ять — територій, які зазнали радіоактивного забруднення після аварії на ЧАЕС.
Серед основних радіонуклідів у мулі переважають ізотопи цезію та стронцію. Вони становлять значну частку забруднення і мають тривалий період напіврозпаду — понад 30 років. Через це ці речовини довго залишаються активними в екосистемі та можуть накопичуватися в живих організмах.
Науковці також відзначають, що забруднення розподілене нерівномірно. Найбільші концентрації зафіксовані на правобережних ділянках водосховища, зокрема в районах зі складними донними відкладеннями. Окремо виділяється акваторія поблизу села Страхолісся, яку вважають однією з найбільш проблемних.
Дослідження показує, що основний шар радіоактивного мулу залягає на глибині близько 15 сантиметрів під піском, а в окремих місцях — ще ближче до поверхні дна. Це створює ризики вторинного підняття забруднення у воду.
Особливу небезпеку становлять штормові явища. Під час сильного хвилювання донні відклади можуть підніматися у товщу води, що тимчасово підвищує концентрацію радіонуклідів і сприяє їх перенесенню вниз за течією.
Таким чином, Київське водосховище залишається складною з точки зору екології системою, де радіоактивне забруднення зберігається десятиліттями і не має швидких природних механізмів очищення.