Забуті фундаменти оживають: у Києві завершується відновлення надбрамної церкви Михайлівського Золотоверхого монастиря

У самому серці столиці, на території Михайлівського Золотоверхого монастиря, добігає завершення музеєфікація фундаментів брами та надбрамної церкви XII століття. Це — не просто черговий реставраційний проєкт, а повернення частини втраченої історії Києва, що десятиліттями залишалася поза увагою навіть фахівців.

Завдяки спільним зусиллям археологів, волонтерів, меценатів і міських служб Київ отримає перший відкритий археологічний павільйон — простір, який дозволить кожному побачити унікальні залишки архітектури доби Русі.

Від толок до культурного хабу

Протягом трьох місяців команда фахівців під керівництвом директора ДІАЗ «Стародавній Київ» Романа Маленкова проводила масштабні роботи: археологічні дослідження, розчищення території, консервацію кам’яних конструкцій. Проєкт об’єднав десятки ентузіастів, серед яких волонтерська ініціатива «Сміливі відновлювати», археологи Інституту археології НАН України, громадські організації «Україна Інкогніта» та фонд «На часі».

Науковці підкреслюють, що мета робіт — не лише зберегти унікальні фундаменти, а й створити культурно-археологічний простір, присвячений Києву доби середньовіччя.

«Йдеться не лише про охорону пам’ятки, — зазначає Роман Маленков. — Ми прагнемо перетворити цю локацію на простір знань і натхнення, де історія стане живою».

Як створюють археологічний павільйон

Процес музеєфікації включав кілька етапів:

• проведення трьох волонтерських толок із розчистки та консервації фундаментів;
• вивезення понад 60 мішків піску й вапна, облаштування території геотекстилем;
• засипку гравієм (10 тонн матеріалу надали VIHAREV Architects & Engineers);
• підготовку до фарбування стін і встановлення інформаційних стендів та банерів.

Очікується, що павільйон буде відкрито для перших відвідувачів вже у грудні 2025 року. Його оформлення передбачає світлий інтер’єр, інтерактивні елементи, тимчасові експозиції — від трипільської кераміки до реконструкцій давньокиївських споруд.

Археологічна сенсація: «слід людини з XII століття»

Під час розкопок археологи зробили зворушливу знахідку — плінфу з відбитком людської ступні.

«Ймовірно, понад 800 років тому хтось випадково наступив на ще сирий цегляний виріб. І сьогодні ми бачимо цей слід — немов послання з минулого», — розповідає Роман Маленков.

Ця деталь символічно підкреслює: археологія — це не лише про каміння, а про пам’ять і людські історії, які формують наше розуміння міста.

Історичне значення надбрамної церкви

Надбрамна церква Михайлівського монастиря — це архітектурна пам’ятка XII століття, зведена на території давнього міста Ізяслава-Святополка. Споруда була мурованою, з однією апсидою, завдовжки 10,8 м і завширшки 8,4 м. Її стіни мали товщину до півтора метра.

Археологи встановили, що фундаменти складені з дрібного бутового каменю на вапняно-глиняному розчині, місцями сягають глибини понад два метри. У проїзді брами знайдено уламок шиферної плити з заглибленням для підп’ятника воріт — свідчення того, що споруда виконувала оборонну й проїзну функції.

На фрагментах стін збереглися сліди фрескового розпису, графіті та світлий тиньк, що дозволяє відтворити первісний вигляд будівлі.

Повернення спадщини Києву

Завдяки підтримці Департаменту охорони культурної спадщини КМДА фундаменти вже отримують офіційний статус пам’ятки археології. Це дає можливість зберегти їх у національному реєстрі та зробити доступними для досліджень і відвідувачів.

Музеєфікація фундаментів надбрамної церкви — це приклад того, як спільна дія громади, науки й волонтерів може повернути Києву його історичну глибину. Новий археологічний павільйон стане не лише туристичною атракцією, а й осередком культурної пам’яті, який нагадуватиме: навіть крізь століття місто здатне відроджуватись.