Зоряна Білокрай
У київських школах відбулися зустрічі, які мають значно більшу вагу, ніж звичайні профілактичні лекції. Ювенальні поліцейські столиці розповіли дітям, як розпізнати домашнє насильство та куди звертатися по допомогу, якщо воно торкається їх особисто або відбувається поруч. Захід відбувся в межах Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства», що щороку проходить з 25 листопада до 10 грудня.
Для Києва, де поруч із сучасним містом співіснують складні соціальні реалії, такі розмови з дітьми — не формальність, а необхідність.
Про що говорили зі школярами
Інспектори ювенальної превенції управління поліції в метрополітені провели серію інтерактивних занять у навчальних закладах столиці. Основна мета — сформувати у дітей культуру безпеки, взаємоповаги та нульову толерантність до насильства.
Правоохоронці простою мовою пояснювали, що насильство буває різним, і не завжди воно залишає синці.
Школярам роз’яснили основні форми насильства:
- фізичне — удари, штовхання, будь-яке заподіяння болю;
- психологічне — приниження, образи, погрози, цькування;
- економічне — контроль над грошима чи особистими речами;
- сексуальне — примус до небажаних дій;
- контроль і ізоляція — заборона спілкування, тотальний нагляд.
Окремо наголошувалося: жодна з цих дій не є «нормальною» або «приватною справою сім’ї».
Символ єдності: «Наші долоньки проти насильства»
Важливою частиною зустрічей стала не лише розмова, а й спільна дія. Учні разом із поліцейськими створили символічний плакат «Наші долоньки проти насильства».
Діти залишали на яскравих долоньках власні слова підтримки, обіцянки не мовчати та заклики до безпеки. Для багатьох це був перший досвід, коли тема насильства обговорювалася відкрито, без страху й осуду.
Такий формат допомагає дітям не лише почути інформацію, а й відчути, що вони не самі.
До кого звертатися, якщо страшно або небезпечно
Окремий блок занять був присвячений практичним питанням: куди йти і кому говорити, якщо дитина зазнала насильства або стала його свідком.
Правоохоронці нагадали, що допомогу можна і потрібно шукати:
- у батьків або родичів;
- у вчителів, шкільного психолога чи адміністрації;
- у поліції та спеціалізованих службах.
Контакти, які варто знати кожній дитині та дорослому:
- 102 — екстрений виклик поліції
- 15-47 — урядова «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству
- 0 800 500 335 / 116-123 — Національна гаряча лінія протидії домашньому насильству
- 0 800 500 225 / 116-111 — Національна дитяча гаряча лінія
- Telegram-чат-боти: @police_helpbot, @UDPLNPBOT, @Non_Violence_Bot
- 0800 213 103 — система безоплатної правової допомоги
Правоохоронці окремо підкреслили: звернутися по допомогу — не соромно. Це прояв сміливості та турботи про себе.
Чому це важливо саме для Києва
Столиця — велике й анонімне місто. Тут дитина може роками жити поруч із проблемою, не наважуючись про неї сказати. Саме тому такі зустрічі мають стратегічне значення.
Вони:
- руйнують міф «терпи, бо так треба»;
- вчать дітей розпізнавати небезпеку;
- формують довіру до інституцій, а не страх перед ними.
Профілактика насильства починається не з протоколів і кримінальних справ, а з розмови. Коли дитині пояснюють її права, показують шляхи допомоги й дають відчуття підтримки — це вже крок до безпечнішого міста.
Саме з таких уроків і починається дитинство без страху.