У Києві на могилі Нечуя-Левицького виявили помилку в даті смерті

На одному з київських цвинтарів на надгробку класика української літератури Івана Нечуя-Левицького досі міститься помилка в даті його смерті. Замість 2 квітня 1918 року на пам’ятнику вказано 15 червня — неточність, яка з часом потрапила навіть до авторитетних енциклопедичних видань.

Як виникла помилка на надгробку

За даними дослідників, помилка має подвійне походження. Спершу її допустив майстер, який виконував напис на пам’ятнику: при різьбленні римської цифри IV (квітень) сталася технічна неточність, і знак перетворився на VI, що змінило місяць на червень.

Друга частина помилки виникла через неправильний перерахунок дати зі старого юліанського стилю на новий григоріанський календар. У результаті 2 квітня трансформувалося у неіснуючу дату 15 квітня, яка згодом і закріпилася в окремих джерелах.

Як помилка потрапила в енциклопедії

Хибна дата смерті письменника — 15 квітня 1918 року — з часом була зафіксована в низці довідкових видань, зокрема в енциклопедіях радянського та українського періоду.

Звідти вона почала відтворюватися в наступних публікаціях, створюючи ефект «історичної правильності» неточної інформації, яка передається з джерела в джерело.

Чому виправити надгробок складно

Надгробок Нечуя-Левицького має статус пам’ятки, тому будь-які зміни на ньому потребують складних погоджень і реставраційних рішень.

Фахівці зазначають, що виправлення навіть очевидної помилки в епітафії може вимагати юридичних процедур, узгодження з органами охорони культурної спадщини та обережного реставраційного втручання, щоб не пошкодити оригінальний вигляд пам’ятника.

Старий і новий стиль датування

Плутанина частково пов’язана з переходом від юліанського до григоріанського календаря, який відбувся у 1918 році. Різниця між системами становила 13 днів, і під час перерахунків дати часто дублювалися або спотворювалися.

Саме ця особливість і стала підґрунтям для історичної помилки, яка закріпилася в окремих документах.

Чому це має значення

Історики наголошують, що подібні випадки — це не лише технічні неточності, а й приклад того, як легко викривляється історична пам’ять. Помилка на надгробку фактично «закріпилася» у частині джерел і продовжує відтворюватися десятиліттями.

Випадок із Нечуєм-Левицьким ще раз підкреслює важливість точного ставлення до культурної спадщини та необхідність її уважного збереження.