Тихон Гулевичук
У вересні 1911 року Київ опинився в епіцентрі події світового масштабу. Постріли, що пролунали в приміщенні тогочасного Міського театру, не просто обірвали життя глави уряду Російської імперії Петра Столипіна, а й запустили незворотні політичні процеси. Головний фігурант цієї справи — 24-річний киянин Дмитро Богров — залишив по собі більше запитань, ніж відповідей.
Його історія — це заплутаний детектив про подвійних агентів, таємні змови та поспішний вирок, фінал якого розгортався у відомих кожному киянину локаціях: від Володимирської до містичної Лисої гори.
1 вересня 1911 року за старим стилем, або 14 вересня за новим, у Київському міському театрі на Володимирській, 50 Дмитро Богров двічі вистрілив у голову Ради міністрів Російської імперії Петра Столипіна. Через кілька днів Столипін помер у київській клініці, а самого Богрова після закритого суду стратили в Лисогірському форті.
Ця історія залишила в Києві одразу кілька адрес: Національна опера, будинок родини Богрових на бульварі Шевченка, Косий капонір і Лиса гора. Понад століття потому справа Богрова досі викликає суперечки через його зв’язки з революційними колами, співпрацю з охоронним відділенням і надто швидке виконання вироку.
Замах у міському театрі
1 вересня 1911 року в Київському міському театрі проходили урочистості з нагоди відкриття пам’ятника імператору Олександру II. На виставі був присутній імператор Микола II, члени імператорської родини, міністри та інші високопосадовці Російської імперії.
Під час антракту 24-річний Дмитро Богров підійшов до Петра Столипіна й двічі вистрілив у нього з близької відстані. Одна куля влучила в руку, інша - у живіт, пошкодивши внутрішні органи.
За деякими свідченнями очевидців, поранений Столипін перехрестив імператора й промовив: «Щасливий померти за царя». Після кількох днів боротьби за життя він помер у київській клініці 5 вересня за старим стилем, або 18 вересня за новим.
Хто такий Дмитро Богров
Дмитро Богров походив із заможної київської родини. Його батько, Григорій Богров, був відомим адвокатом і домовласником.
Саме на замовлення Григорія Богрова у 1901 році цивільний інженер Йосип Зекцер збудував прибутковий будинок на бульварі Тараса Шевченка, 4. Згодом будівлю перетворили на готель «Санкт-Петербург», а нині вона відома як CityHotel Residence.
Дмитро Богров навчався в Київському університеті Святого Володимира, а згодом у Мюнхені. Він захоплювався революційними ідеями, підтримував контакти з анархістами, але водночас із 1907 року співпрацював із Київським охоронним відділенням як секретний агент.
Саме ця подвійна роль і досі породжує дискусії серед істориків. Богров міг діяти самостійно, як переконаний радикал, або бути частиною значно складнішої політичної гри всередині імперських силових структур.
Суд за кілька годин
Після затримання Богрова доправили до Косого капоніра на Госпітальній, 24-А. Це частина Київської фортеці, де утримували політичних в’язнів з особливо суворим режимом.
Влада прагнула якнайшвидше завершити справу, щоб уникнути ширшого політичного скандалу. 9 вересня 1911 року в стінах капоніра відбулося засідання військово-польового суду.
Богрова визнали винним у належності до революційної партії та замаху на вбивство. Того ж дня його засудили до смертної кари через повішення. Увечері 10 вересня вирок затвердили, але виконання відклали ще на добу - страту напередодні неділі в православній традиції вважали неприпустимою.
Прохання про помилування відхилили.
Чому обрали Лисогірський форт
Для виконання вироку обрали Лисогірський форт - найбільше укріплення Київської фортеці, розташоване на Лисій горі в Голосіївському районі. Сьогодні цю територію знають як парк біля Саперно-Слобідської.
Форт збудували у 1870-х роках як одну з найпотужніших частин фортечного комплексу. Проте наприкінці XIX століття його оборонне значення поступово зменшувалося, а територію почали використовувати як місце виконання смертних вироків.
За різними історичними оцінками, у Лисогірському форті стратили близько 300 людей. Віддаленість Лисої гори від центру міста дозволяла проводити страти без зайвих свідків і публічного розголосу.
Страта Дмитра Богрова
На світанку 12 вересня 1911 року за старим стилем, або 25 вересня за новим, Богрова каретою для смертників доправили з Косого капоніра до Лисогірського форту.
За спогадами сучасників, перед стратою він тримався незворушно й лише запитав ката: «Голову вище підняти, чи що?». Вирок виконали через повішення о 3:02 ночі.
Тіло Богрова поховали неподалік місця страти. Точне місце поховання досі невідоме, оскільки операцію проводили закрито, а офіційних документів про поховання майже не збереглося.
Таємниць більше, ніж відповідей
Навіть через понад століття справа Богрова залишається однією з найбільших загадок початку XX століття. Історики досі не мають єдиної відповіді, чи був він переконаним анархістом, чи виконував чиєсь доручення, чи діяв самостійно.
Окрема версія пов’язує замах із внутрішньою боротьбою в керівництві Російської імперії. Підозри посилює те, що Богров був знайомий із революційним середовищем і водночас співпрацював із охоронним відділенням.
Швидкість слідства, закритість суду й поспішне виконання вироку лише додали цій історії тіні. Жодна політична партія так і не взяла на себе відповідальність за вбивство Столипіна.
Сліди цієї історії у Києві
Події вересня 1911 року залишили в Києві кілька точок, які можна скласти в окремий історичний маршрут.
Національна опера України на вул. Володимирській, 50 - колишній Київський міський театр, де Богров смертельно поранив Петра Столипіна.
Бульвар Тараса Шевченка, 4 - будинок, збудований для Григорія Богрова, батька Дмитра Богрова. Згодом тут працював готель «Санкт-Петербург».
Косий капонір на вул. Госпітальній, 24-А - місце ув’язнення, допитів і суду над Богровим. Нині це музейна частина комплексу «Київська фортеця».
Лисогірський форт і Лиса гора - місце виконання смертного вироку. Сьогодні це одна з найзагадковіших історичних і природних локацій Києва.
Як пройти маршрутом Богрова
Маршрут найзручніше почати від Національної опери, далі пройти до бульвару Тараса Шевченка, 4, а потім окремо відвідати Косий капонір. Ці три точки розташовані в центральній частині Києва, їх можна поєднати з прогулянкою Володимирською, районом Золотих воріт і Університетом.
Лиса гора потребує окремої поїздки. До Лисогірського форту зручніше добиратися з боку Видубичів або Саперно-Слобідської, але варто враховувати рельєф, лісову територію й складнішу навігацію. Для першого візиту краще обирати денний час і зручне взуття.
Чому ця історія важлива для Києва
Справа Богрова показує Київ як місто, де перетнулися імперська політика, революційне підпілля, спецслужби й міська топографія. Опера, Косий капонір, Лиса гора й будинок на бульварі Шевченка перетворюють цю історію не лише на політичний сюжет, а й на маршрут пам’яті.
Для сучасного Києва це нагадування, що історія міста живе в конкретних адресах. За звичними фасадами можуть стояти події, які змінювали політичні системи, створювали легенди й залишали питання без остаточних відповідей.
Корисно знати
У текстах про справу Богрова часто трапляються різні дати через різницю між юліанським і григоріанським календарями. Замах стався 1 вересня за старим стилем і 14 вересня за новим, смерть Столипіна - 5 і 18 вересня відповідно, страта Богрова - 12 і 25 вересня.
Якщо плануєте прогулянку цими місцями, почніть із Національної опери та Косого капоніра. Лисогірський форт краще залишити для окремого маршруту й не йти туди в темну пору доби.
FAQ
Де Богров стріляв у Столипіна?
У Київському міському театрі на вул. Володимирській, 50. Сьогодні це будівля Національної опери України.
Коли стався замах на Столипіна?
1 вересня 1911 року за старим стилем, або 14 вересня за новим.
Де судили Дмитра Богрова?
У Косому капонірі Київської фортеці на вул. Госпітальній, 24-А.
Де стратили Богрова?
У Лисогірському форті Київської фортеці на Лисій горі.
Чому справа Богрова досі викликає суперечки?
Через його одночасні зв’язки з революційними колами та охоронним відділенням, закритий суд, швидке слідство й майже негайну страту.